Прихильники очищення парків наголошують на юридичних та гігієнічних нормах. Захисники могил пояснюють: коли помирає улюбленець, який прожив у родині 10–15 років, господарі прагнуть провести його з повагою.
У Львові розгорілася гостра суспільна дискусія щодо поховань домашніх улюбленців у межах міських зелених зон. Приводом став допис львів’янки Ольга Міненко на Гарячій лінії міста 1580 з проханням проінспектувати парк «Залізна вода» та прибрати з його території стихійні могили тварин, пише DailyLviv.com.
Реагуючи на звернення, адміністратори лінії повідомили, що скерували запит до ЛКП «Зелений Львів».
Проте в соцмережах ініціатива викликала шквал емоцій та оголила давню інфраструктурну проблему Львова — відсутність легального і доступного способу попрощатися з чотирилапими.
Аргументи «за» чистоту парків та санітарію
Прихильники очищення парку наголошують на юридичних та гігієнічних нормах. Авторка звернення та частина містян зазначають, що самовільне поховання тварин у місцях спільного користування є незаконним. Серед головних пересторог називають три головні.
Санітарні ризики: неглибокі могили можуть розкопувати бродячі або мисливські собаки, розтягуючи рештки по парку, що створює загрозу поширення інфекцій.
Екологічний аспект: паркова зона, де гуляють діти та протікають джерела, не може перетворюватися на нелегальний некрополь із саморобними парканчиками чи штучними квітами.
Порушення естетики: громадський простір має залишатися місцем відпочинку для всіх, а не зоною приватних ритуальних споруд.
Позиція власників тварин: «Вони не сміття»
З іншого боку, сотні львівських власників тварин та зооволонтерів виступили на захист таких місць пам’яті. Люди пояснюють: коли помирає улюбленець, який прожив у родині 10–15 років, господарі прагнуть провести його з повагою, а не здавати на «утилізацію» як біологічні відходи.
Захисники стихійних поховань підкреслюють, що більшість могил у хащах парку є охайними (присипані землею, обсаджені живими квітами чи кущами) і нікому не заважають під час прогулянок основними алеями. Головна теза опонентів — містяни змушені йти на порушення правил через повну відсутність міської альтернативи.
Куди поділося обладнання та яка ситуація з кремацією?
Під час обговорення львів’яни порушили питання про долю спецобладнання для індивідуальної кремації тварин, яке свого часу планували запустити на базі ЛКП «Лев». Містяни нарікають, що запуск проєкту так і не відбувся, а закуплене за кошти платників податків обладнання, за словами коментаторів, було згодом реалізоване, оскільки місто не спромоглося знайти ділянку, яка б відповідала суворим санітарно-екологічним нормам.
На сьогодні офіційні варіанти у Львові вкрай обмежені.
Загальна утилізація: здавання тіла через ветеринарні клініки на спеціалізовані заводи (зокрема, у Жовкві), де рештки спалюють разом з іншими відходами без можливості повернути прах.
Приватна індивідуальна кремація: на ринку існують поодинокі приватні фірми (наприклад, сервіс «Спогад»), які пропонують послугу з відеозвітом та поверненням урни з прахом. Проте вартість такої процедури стартує від кількох тисяч гривень (для великих собак — значно дорожче) і передбачає транспортування тіла в інші регіони України, що робить цей варіант фінансово недоступним для багатьох, особливо для пенсіонерів та волонтерів.
Вихід із глухого кута — офіційний цвинтар?
Учасники дискусії сходяться в одному: прості заборони та зрівнювання могил зі землею не розв’яжуть проблему, а лише перенесуть її в інші лісосмуги. Львів’яни закликають Львівську міську раду припинити ігнорувати цю потребу і виділити земельну ділянку для створення офіційного, організованого кладовища для домашніх тварин за прикладом європейських міст (в Україні перше таке легальне місце з’явилося на Харківщині).
Поки міська влада не запропонує прозорий, доступний та гуманний механізм цивілізованого прощання з домашніми тваринами, парки та ліси Львова залишатимуться полем для стихійних поховань та соціальних конфліктів.
