Земля за останні два десятиліття почала відбивати менше сонячного світла, що може суттєво вплинути на глобальний клімат. Про це йдеться у новому дослідженні, опублікованому в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS). Науковці з NASA під керівництвом Нормана Леба проаналізували дані супутників і дійшли висновку, що показник відбивної здатності поверхні планети, або альбедо, стабільно знижується.
Дослідження, на яке посилається видання Daily Galaxy, виявило зміни у розподілі сонячної енергії між Північною та Південною півкулями. У роботі наголошується, що тенденція не тільки підтверджує попередні оцінки, а й демонструє, як атмосферні процеси вже не можуть повністю компенсувати цей дисбаланс. Автори підкреслюють: отримані результати допоможуть уточнити сучасні кліматичні моделі.
Баланс енергії
Згідно з висновками вчених, між 2001 і 2024 роками Земля відбиває помітно менше сонячних променів у космос. Найбільші зміни спостерігаються у Північній півкулі. Саме там швидше тане морський лід і скорочується сніговий покрив, які традиційно відбивали значну частину сонячної радіації. Водночас Південна півкуля, навпаки, у середньому отримує більше теплової енергії, що лише підсилює дисбаланс.
У статті дослідники пояснюють: навіть якщо зміна альбедо здається невеликою, у довгостроковій перспективі вона має критичне значення. Йдеться про різницю приблизно 0,34 Вт на квадратний метр за десятиліття, і хоча цифра невелика, її вплив на клімат накопичується та посилюється з часом.
Тане лід, темнішає поверхня
Особливу увагу команда приділила Арктиці. Там зменшення площі морського льоду і снігу відкриває темніші поверхні – воду та камінь, які активно поглинають сонячне тепло. Це прискорює танення й запускає замкнене коло: що менше льоду, то більше тепла отримує поверхня.
Науковці вважають, що навіть невелике падіння відбивної здатності може підштовхнути кліматичні процеси у небажаному напрямку. У майбутньому це може означати ще швидше потепління у північних широтах і посилення екстремальних погодних явищ.
Південна півкуля та аерозолі
На відміну від північної півкулі, де зниження відбивної здатності стало найбільш помітним, у південній ситуація має інші причини. Тут головну роль відіграють аерозолі – дрібні частинки, що зависають у повітрі та сприяють утворенню хмар. Такі хмари здатні відбивати сонячне випромінювання назад у космос, зберігаючи енергетичний баланс. Значний внесок у концентрацію аерозолів зробили природні події: масштабні лісові пожежі в Австралії та виверження вулкану Хунга-Тонга у 2021–2022 роках.
Дослідники зазначають, що саме ці фактори допомогли південній півкулі зберегти більше відбивного потенціалу. Хоча глобальна тенденція до зниження альбедо все ж помітна, саме на півдні вона проявляється слабше, ніж на півночі. Це своєрідне тимчасове «гальмо», яке затримує швидкість темніння поверхні.
Водночас контраст із північною півкулею очевидний. Там діють суворіші екологічні стандарти, що зменшили рівень дрібнодисперсного забруднення, і як наслідок – знизили кількість хмароутворюючих аерозолів. Таким чином, південь наразі відчуває менший спад у відбивній здатності, однак науковці застерігають: ефект від аерозолів не є постійним і не здатен довго компенсувати глобальні зміни клімату.
Раніше OBOZ.UA розповідав, що довгий час Місяць вважали «мертвим» небесним тілом: без атмосфери, без вологи й без умов для хімічних реакцій, характерних для Землі. Але кілька років тому на полярних ділянках супутника було виявлено гематит – мінерал, який утворюється внаслідок окиснення заліза, простіше кажучи, іржі. Це відкриття приголомшило науковців, адже без кисню і за постійного впливу сонячного вітру утворення гематиту здавалося неможливим.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
