Родини військовополонених захисників Маріуполя сьогодні у Вінниці вийшли на мирну акцію, щоб нагадати про те, що їх рідні потребують допомоги. Про це повідомляє кореспондент Вінниця.info.
Рідні захисників зазначають, за півтора роки вже звернулися в усі можливі організації та структури, втім герої й до сьогодні в неволі. Додому чекають синів, чоловіків, братів та дідусів.
Сьогодні підтримати мирне зібрання прийшла вчителька Олена Володимирівна. З полону жінка чекає на свого учня – морського піхотинця.
«Я чекаю свого учня. Він родом з Вінниці… Брат Ігнат він захисник Маріуполя, вже півтора роки він знаходиться в полоні. Спілкуюсь з його мамою, від неї дізналася й про сьогоднішню акцію, тому вийшла підтримати. Треба постійно нагадувати про наших полонених», — каже Олена Володимирівна.
Марина з Бердянська чекає додому чоловіка Станіслава. На військову службу її чоловік пішов ще в 2016-му році. Каже своєю роботою військовий завжди пишався.
«Ми з Бердянська, але сама я народилась на Вінниччині. Мій чоловік захищав Маріуполь. Він захисник 501-го батальйону окремої морської піхоти 36 бригади. Повномасштабну війну зустрів в Широкино, але пізніше вони потрапили до самого Маріуполя. Коли саме, я не знаю, бо по телефону не можна було таке казати. В мене з ним втратився зв’язок, тижні два ми взагалі не мали зв’язку. Ми з сином ще були в Бердянську. Коли він вийшов на зв’язок, сказав, щоб я забирала сина і виїжджала. На той час наше місто вже було окуповане. І потім я з ним знову втратила зв’язок. Потім один лише раз він вийшов на зв’язок, ми вже були тут у Вінниці, це було 8 квітня. Я йому повідомила що ми в безпеці, щоб він за нас не хвилювався. І все, буквально раз в день він мені телефонував ще пару днів… 12 квітня рано в ранці він мені зателефонував, я спитала як в нього справи… але він мені ніколи не жалівся, не казав що в нього щось погане, або що щось болить… а вже потім від знайомих дізналася, що він перебував в госпіталі… Поспілкувались з ранку. Сказав, що все добре, щоб ми берегли себе… і під вечір я вже втратила з ним зв’язок і більше ми не спілкувалися», — розповідає жінка.
Марина каже, щоб повернути чоловіка робить все можливе.
«Зверталися усюди куди тільки можна, але мого чоловіка й досі не має вдома, тому ми виходимо на такі мирні акції, щоб нагадувати людям, що наші чоловіки, брати, діди, сини перебувають в полоні! Ми хочемо, щоб люди не мовчали і не забували про цих Героїв! Нам вони потрібні вдома!», — зазначає жінка.
Родини захисників Маріуполя впевнені, сьогодні влада та суспільство повинні зробити все, щоб якнайшвидше повернути захисників з полону.
Вінниця.info
