Фото: НБУ
ВВП України, за підсумками другого кварталу 2023 року порівняно з показником другого кварталу минулого року, зріс на 19,5%, стверджує статистика. Незважаючи на те, що цей показник трохи перевищив прогнози як експертів, так і Нацбанку (у своєму липневому прогнозі НБУ очікував, що ВВП у другому кварталі зросте на 18,1%), економісти налаштовані не надто оптимістично.
Дивлячись із чим порівнювати…
Експерти в один голос говорять про те, що стрімке зростання української економіки відбулося виключно через низьку порівняльну базу. Адже якщо порівнювати другий квартал не з минулого, а з позаминулого року, ми побачимо, що ВВП упав на чверть.
– Через величезне падіння ВВП у другому кварталі минулого року ми й отримали такі цифри, – каже президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. — А ось у третьому кварталі вже такого великого зростання не буде, там інша база порівняння.
З огляду на те, що у другому кварталі 2022 року ВВП обвалився майже на 37%, виходить, що вдалося відновити лише близько половини цього падіння, погоджується аналітик Данило Монін. На його думку, певною мірою це позитив, адже економіка намагається відновлюватись навіть у таких умовах.
— Вигнання окупантів із третини захоплених територій, часткове повернення до країни біженців, нормалізація енергопостачання після спроби агресора знищити енергетичну інфраструктуру, деблокація портів – все це впливало на економічну активність в Україні та створювало умови для стабілізації, — каже економіст Олександр Гаврутенко. — Крім того, міжнародна допомога дозволяє фінансувати всі соціальні та оборонні потреби без додаткового тиску на бізнес, що дає змогу бізнесу розвиватись. У будь-якому разі, незалежно від причин – низької порівняльної бази чи масштабу зростання – це позитивний чинник, який характеризує оздоровлення економіки, створює основу її подальшого зміцнення.
Водночас аналітик Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій Кущ жодного позитиву в новинах про зростання ВВП не побачив.
– Це просто статистичні цифри, за якими нічого не стоїть, немає фундаментальних економічних факторів, які можуть говорити про зростання, – каже Олексій Кущ. – Другий квартал 2022 року був максимально провальним, на ньому відбився весь шок економіки у зв’язку з початком повномасштабної війни. Цю ситуацію можна порівняти з пандемією та нібито «постпандемічним відновленням», коли ВВП зростав після карантину. Насправді сьогодні ми спостерігаємо «відскок» економіки, що абсолютно зупинилася, за рахунок секторів торгівлі та послуг. А ці сектори зростають завдяки виплатам держави у секторі оборони та соціальних трансферів, які, у свою чергу, безпосередньо залежать від обсягів міжнародної допомоги. Те, що прогнози НБУ були дещо нижчими, говорить про те, що в регуляторі очікували менші темпи «імпорту» міжнародної фінансової допомоги у зростання сектора торгівлі, а вони виявилися вищими.
Міжнародна допомога стала «теплою ванною»
Відповідаючи на запитання, чи можна в умовах війни щось зробити для фундаментального зростання економіки, думки експертів розділилися. Так, Олександр Охріменко вважає, якщо посилено інвестувати у ВПК, реальний ВВП почне падати, оскільки буде гіперінфляція. На думку експерта, поки йде війна, краще взагалі нічого не робити. Бізнес сам розбереться, а, як показує практика, що влада менше допомагає, то краще.
– У поточних умовах високих ризиків, коли дрони та ракети літають на всю глибину території України, відновлення та відкриття виробництв малореальне, – зазначив у розмові з KP.UA Данило Монін.
При цьому Олексій Кущ упевнений: відмовлятися від створення виробництв та робочих місць через військові ризики та загрозу руйнування — це як не мити руки, бо вони потім забруднюються.
— Потрібно запускати невеликі одно-двоцехові виробництва, їх може бути тисячі і навіть десятки тисяч по всій країні, — каже аналітик. — Так, загалом ризики високі, але РФ фізично не в змозі розбомбити все. До того ж навряд чи ворог ракетою вартістю 20 млн доларів розбиватиме цех, умовно кажучи, з переробки кукурудзи на олію чи біопаливо вартістю 100 тис. доларів.
Очевидними драйверами економіки можуть стати програми ВПК та підприємства харчової промисловості, продовжує експерт. Наприклад, у тому ж Харкові, де навіть зараз проживає 700-800 тис. осіб, можна було б дати місцевим переробним підприємствам держзамовлення на виробництво продуктів і потім роздавати їх як гуманітарну допомогу. Але, на жаль, каже Олексій Кущ, чинник міжнародної допомоги став «теплою ванною» для наших чиновників. Можна спокійно сидіти і нічого не робити.
Прогнози на майбутнє
За підсумками 2023 року, Нацбанк прогнозує зростання економіки на 2,9%. Експерти налаштовані оптимістичніше, вважаючи, що до кінця року економіка може зрости на 3,5-4%, але цього все одно катастрофічно недостатньо після майже 30%-ного падіння в 2022 році.
Багато чого у відновленні економіки залежатиме від повернення українців, але, на жаль, тут ситуація теж бажає кращого. Згідно з розрахунками Центру економічної стратегії (ЦЕС), за кордоном після війни можуть залишитися від 1,3 млн до 3,3 млн переселенців. Це на 0,4–0,6 млн осіб більше, ніж у грудневих розрахунках ЦЕС, що зумовлено тривалістю воєнних дій та подальшою адаптацією біженців до життя за кордоном. Неповернення українців, на думку аналітиків, спричинить щорічні втрати економіки у розмірі 2,7%-6,9% ВВП.
Олексій Кущ звертає увагу на те, що в Україні на сьогодні повністю відсутня державна стратегія та державна позиція щодо українських біженців та можливих репатріантів. Одночасно звучать взаємовиключні заяви. З одного боку, українцям у Європі радять пересидіти ще одну зиму, оскільки енергосистема навряд чи витримає навіть тих, хто сьогодні живе в Україні. Грошей та роботи немає. Та й наміри притягати до відповідальності чоловіків, що виїхали, ініціативи заборонити виїзд на три роки після війни також говорять про те, що Україна потребує людей.
З іншого боку, маємо прохання міграційної служби до урядів інших держав не інтегрувати біженців із України. Крім того, продовжує експерт, з боку наших чиновників звучала зовсім утопічна пропозиція платити допомогу не біженцям у Європі, а в Україні. Ідея була в тому, що європейські гроші виплачуватимуть українцям уже вдома за посередництва Мінсоцу.
– Стратегією ці різношерсті висловлювання назвати складно. Складається враження, що образа на біженців перемежовується з розумінням, що вони потрібні країні як трудовий ресурс. Чиновники ставляться до громадян як до кріпаків — «заборонити», «перемістити», «повернути», — констатує Кущ.
Цікаво, що ні житлова криза в Європі, ні анонсоване скорочення допомоги українським біженцям у Польщі до повернення українців додому не призведуть.
— Українські мігранти – це соціальні біженці, які не їхали за допомогою, а військові біженці, що втекли від фактора війни, — каже Олексій Кущ. — Цей фактор діє досі. І поки це питання не буде врегульоване, на масове повернення українців розраховувати не варто, хоч би як склалася ситуація з європейською допомогою та пільгами.
