У Вінниці відбулась ініціатива «Нескорені духом»
У Вінниці фахівці департаменту соціполітики зустрілися з учасниками та учасницями проєкту «Нескорені духом», які в межах проєкту поділилися своїми життєвими історіями щодо власного успіху та соціальної активності попри усі перепони.
Одинадцятьом учасникам сьогодні, 1 грудня, вручили сертифікати на безкоштовне навчання в ІТ-школі «NewITSchool», повідомляють на сайті Вінницької міської ради.
Тетяна – студентка факультету іноземних мов, їй 20 років. У 2021 році вона була першою і поки що єдиною представницею від України, яка виступала на всесвітній корпорації Корпусу Миру у Вашингтоні, який проходив в онлайн-форматі. Дівчина – молодіжна лідерка, волонтерка в ГО «Родина Кольпінг м. Вінниця». Викладає англійську мову для дітей з аутизмом.
«Я є людиною з інвалідністю, але я не відчуваю себе людиною, якій потрібна жалість та співчуття. Віра в мене моїх батьків і нашої дружної команди дала мені сили. Я прагну здобути нові навички, отримати нові знання, щоб допомагати саме людям з інвалідністю не опускати руки, не закриватись в собі. Щоб допомогти батькам дітей з інвалідністю повірити у своїх дітей, незважаючи ні на що, і дати їм можливість теж досягти успіху», – ділиться Тетяна Голиборода.
Її ровесник Богдан Горовенко разом із мамою займається волонтерською діяльністю на підтримку ЗСУ, разом із рідними готує закрутки, випічку та інші смаколики для підтримки оборонців.
37-річний Олексій Скрипаченко має вади зору та інвалідність 2-ої групи. Пише пісні на соціальну, ліричну тематики, також про людей з порушенням зору. Бере участь в поетичних заходах, здобував перемогу в конкурсах.
А 33-річна Марія Остапенко, яка має інвалідність з дитинства, захоплюється живописом, вокалом, пише білі вірші. Поетесою є також 39-річна Ілона Микитюк. Написання поезії вона поєднує із роботою документознавчині.
«Понад 15 років тому хвороба Синдром Паркінсона всадила мене на інвалідний візок і відібрала в мене мову. Проте, завдяки підтримці рідних і друзів та настановам Раїси Панасюк, я не здався. Освоїв комп’ютер, почав писати та публікувати свої вірші на різноманітних інтернет-ресурсах», – розповідає Юрій Прокопенко, що здобув не одне гран-прі та випустив декілька поетичних збірок.
Світлана Климентовська здобула мікрогрант на відкриття підприємницької діяльності, а Юрій Млодзяновський, який має порушення опорно-рухового апарату, працює кур’єром. Дружина Юрія, Рябко Інна, теж має інвалідність. Психологиня за фахом, працює флористом та активно волонтерить. Має на меті реалізувати проєкт, спрямований на підтримку людей з інвалідністю.
Своє призначення в допомозі іншим знайшла Альона Деримедвідь. Жінка працює корекційним педагогом, вчителем-логопедом, дефектологом у Василівському ліцеї «Сузір’я» Запорізької області (дистанційно). Через окупацію рідного міста разом із дочками жінка переїхала до Вінницької області, де продовжує допомагати всім, хто звертається за фаховою підтримкою.
47-річний Юрій Єременко 17 років працював на Крюківському вагонобудівному заводі міста Кременчук. Нещодавно отримав другу професію – оператор комп’ютерного набору. На досягнутому не збирається зупинятись та планує продовжувати свій професійний розвиток в IT-сфері.
Вінниця.info, фото міськради
