Загиблий військовослужбовець, ветеран запорізького спорту Сергій Ніколаєнко. Фото: Facebook/Запоріжжя футбольне
На війні загинув ветеран запорізького футболу Сергій Ніколаєнко. 56-річний військовослужбовець отримав осколкове поранення у голову 28 жовтня.
"Він назавжди залишиться в наших серцях Героєм України”, – саме так розповідає про свого побратима Сергія Ніколаєнка, який загинув під час бою на Запорізькому напрямку, військовослужбовець Сергій Огородник. Чоловік каже: для кожного у підрозділі боєць був прикладом, і хоча не мав військового досвіду, втім, на полі бою навчився вправно володіти різними видами озброєння.
Загиблий військовослужбовець Сергій Ніколаєнко. Фото: особистий архів родини Ніколаєнко
"Із цивільного життя прийшов в армію і з нуля опанував досить складні види озброєння. Служив на Луганщині в досить важких боях за Сєверодонецьк. Взимку працював під Червонопопівкою – теж успішно. Потім був під Кремінною. І там, в лісах Кремінної, в люті морози зі своїм вольовим характером дуже успішно і грамотно працював. Він завжди був таким осердям, багато, хто на нього рівнявся. І тому він став головним сержантом у своєму взводі", – каже Сергій Огородник.
Сергій Ніколаєнко понад 20 років професійно займався футболом, був воротарем та тренував дітей, розповідає його друг Михайло Демченко:
"Хороший був товариш, друг, роботяга, патріот України, сильним був, як людина дуже сильна була. Не було ніколи з ним конфліктів, доброї душі людина. Нам його страшно не вистачатиме, веселун, завжди умів пожартувати, підтримати розмову”.
Команда «ЗАЛК» в складі якої грав Сергій Ніколаєнко. Фото: Facebook/ Сергій Ніколаєнко
Як зазначають на офіційній сторінці у Facebook Запоріжжя футбольне, Сергій Ніколаєнко грав на позиції воротаря, після дебюту у 17 років, захищав ворота зокрема професійної команди "Старт" (Ульяновськ), "Дружба" (Йошкар-Ола), "Торпедо" (Таганрог), "Металург" (Червоний Сулін), Ведрич (Речиця), запорізьких – "ЗТЗ", "Запоріжкокс" та "ЗАлК".
"У це важко повірити, адже здавалося б ще вчора він розвозив містом на старенькому мікроавтобусі воду, захоплено тренував сина Гордія на полях ДЮСШ Металург, який, як і батько, на футбольному полі вибрав місце у воротах. Сам Сергій за першої ж нагоди грав за команди ветеранів і навіть на аматорському рівні брав участь у районних змаганнях, самовіддано захищав ворота команди "Таврія" (Василівка), де давно вже став своїм..", – йдеться у дописі.
Загиблий військовослужбовець Сергій Ніколаєнко. Фото: особистий архів родини Ніколаєнко
Про спорт військовий не забував і під час війни, каже його побратим на позивний “Єті”, з яким Сергій воював пліч-о-пліч:
"Він був тренером, він допомагав хлопцям підтягнути своє фізичне здоров'я. Він нам був мало сказати батьком, він відносився до людей, як рівня, попри свій вік. У нього був улюблений футболіст – Шилтон. І він взяв собі цей позивний".
28 жовтня Сергій Ніколаєнко загинув під час бою в районі села Вербове. Відтепер йому назавжди 56 років.
Церемонія прощання із загиблим військовослужбовцем Сергієм Ніколаєнко. Фото: Суспільне Запоріжжя
"Загинув на Запорізькому напрямку, на рідному для нього напрямку. Він коли їхав у бойове розпорядження, він їхав додому. Він радів, що буде воювати не на Луганщині чи на Донеччині, а саме в Запоріжжі. Група військових разом із “Шилтаном” посилювали бойові позиції й отримав поранення несумісне із життям внаслідок дій ворожого безпілотника", – розповідає військовослужбовець Сергій Огородник.
Загиблий військовослужбовець Сергій Ніколаєнко. Фото: особистий архів родини Ніколаєнко
«Йдуть найкращі. Ось сьогодні пішов один із найпрекрасніших людей, це не те, що він мій брат.. ось, хто його знав, кожен може сказати лише добре”. Микола Рицький, двоюрідний брат
Могила загиблого військовослужбовця Сергія Ніколаєнко. Фото: Суспільне Запоріжжя
Поховали захисника на кладовищі Святого Миколая. У чоловіка залишились дружина, 20-річний син та 13-річна донька.
