Валерий Лобановский, Getty Images
У день народження Метра Sport Arena пропонує згадати найпам’ятніші цитати Валерія Лобановського.
Тренер має вчитися все життя. Якщо зачерствів, перестав навчатися – отже, перестав бути тренером.
Рух – це життя, спокій – це смерть.
Тренер повинен мати своє бачення футболу. Причому він повинен дивитися трохи вперед.
Тренер має підбирати гравців під своє бачення. Часто буває, що тренера засуджують, що він віддав гравця до іншого клубу, і він там добре виступає. І тренеру запитують: як же так, чому ви його віддали? Тому що він не може реалізувати ту модель гри, яку сповідує ця команда, він не може вирішувати ті завдання, які ставляться в цій команді. Якщо один гравець не робить цього, вже немає командної гри, моделі, яку передбачає тренер.
Особливо важливо знати характер футболіста. З одним треба розмовляти м’якше, з іншим – жорсткіше. Але для цього треба знати характер. Тому що можна поговорити жорстко з гравцем і він перестане грати у футбол взагалі. Треба знати особливості характеру – на що натиснути, щоб футболіст приносив якнайбільше користі.
Валерій Лобановський та Андрій Шевченко
Андрій ніколи не забував свого коріння та свого головного вчителя, людини, яка дала йому шлях у великий футбол. Свою головну перемогу він здобув багато в чому завдяки Валерію Лобановському.
Відповідальність має нести головний тренер, а не помічники. Помічники допомагають, а головний тренер дає завдання. Вони можуть висловлювати свою думку, рекомендувати.
Не може бути колективної відповідальності. Колективна відповідальність – це безвідповідальність.
Тренер – це творча особистість. А творча особистість має право на помилку.
Бути тренером значно складніше, ніж гравцем. На полі ти керуєш лише м’ячем, а біля бровки ти керуєш людьми.
Тренер не може подобатися всій команді. Це аксіома.
Копіювати привабливі зразки, наздоганяти когось – заняття безперспективне. Випереджати – ось надихаючий зміст роботи.
Формула успіху у великому футболі теж давно в принципі відома: найжорстокіший відбір виносить на гребінь лише тих, хто має здатність до колосальної концентрації душевних та фізичних сил у момент найвищих випробувань.
Я ніколи не відрізняв поразок від перемог. Це нерозривний процес.
Вміння раціонально використовувати свої фізичні та духовні можливості приходить лише з накопиченням досвіду, зі зрілістю.
Валерій Лобановський
Мене часто називають диктатором. Я категорично із цим не згоден. Диктатор – це той, хто готовий наказувати, не вдаючись до міркування опонента. Я завжди пропоную гравцям заперечити мої пропозиції.
Достоєвський говорив, що категоричність суджень властива невігласам. Зокрема, тому я намагаюся нікому нічого не нав’язувати.
Програма – не гарантія успіху, але дає набагато більше шансів на нього, аніж стихійні дії.
Якщо футболіст не розуміє, що зараз у футболі головне вміти грати без м’яча, а не з м’ячем, нічого зробити не можна. Від таких треба відмовлятись.
Я не розумію, як можна любити якусь одну тактику та відмахуватися від іншої. Кожна тактика хороша, якщо вона призводить до бажаної мети. А ціль завжди одна – перемога!
Без журналістів не може йти розвиток футболу. Вони можуть або гальмувати процес або рухати його вперед.
Люди, які не ходять на футбол, які тільки читають про те, що відбувається, на мій погляд, не можуть взагалі говорити про футбол. Театри не можуть бути порожніми – для кого грати, навіщо викладатися?
Часто кажуть, що та чи інша ідея належить Лобановському, мовляв, Лобановський вигадав. А я ніколи нічого не вигадував, я тільки вчився, вчився та вчився.
