Вірш вінничанина, головного сержанта 110 ОМБр
Українські захисники боронять Україну від окупантів й під обстрілами в окопах декламують зворушливу поезію, стрічки якої надиктувала війна…
Олександр з Вінниці, його позивний Борода. До повномасштабної війни був підприємцем, але з початком повномасштабного російського вторгнення став на захист України, заради майбутнього своїх дітей.
Вірш вінничанина, головного сержанта артилерійської батареї 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжего Марка Безручка:
«В сирому окопі ми з дідо сидим
І п’янко вдихаємо дим.
І то не тютюн, ні сигара, ні люлька, то 152-га пігулка.
Заплющую очі, і уявляю на мить,
Як свіже повітря наповнює груди.
Один, два, три,… п’ять… Знову «прихід».
У мріях тут дихають люди.
Розплющую очі, заводжу авто,
І миттю я мчуся в дорогу,
Тримайтесь, друзяки, я скоро буду.
Везу вам БК та підмогу.
Лиш п’ять хвилин сну
І повний запас — енергії, сили, терпіння.
І пошепки ще я у Бога прошу — удачі, наснаги й спасіння.
І сон, той що сниться щоночі мені, і ще раз побачить, дай змогу.
Він є еліксир для моєї душі.
Я бачив у сні – Перемогу!»
