Адміністрація Байдена, схоже, знайшла вихід із глухого кута, в якому вона опинилася після того, як республіканці в Конгресі заблокували пакет військової та фінансової допомоги Україні. Ідея полягає в тому, щоб профінансувати війну України з Росією за її ж рахунок, тобто використавши заморожені на початку вторгнення російські золотовалютні резерви, розміщені на Заході, а це близько 300 мільярдів доларів США.
Європейці також не сидять склавши руки та й собі вже намалювали шлях, який омине орбанівське вето, згадавши, що у стабілізаційному фонді ЄС без діла вже який рік лежать 80 мільярдів євро. Ці гроші можна передати українцям без згоди Угорщини.
Про те, як саме союзники України долають перепони у напрямі виділення допомоги, – у матеріалі OBOZ.UA.
Чого прагнуть США
Головне, чого жадають сьогодні Штати, – якось розв’язати питання з фінансуванням України, розуміючи наслідки нашої поразки як для себе, так і для світу. При цьому потрібен варіант, який ще й можна продати своїм виборцям.
Адміністрація Байдена розпочала термінові обговорення з партнерами щодо використання 300 мільярдів доларів російських активів, схованих у західних країнах, для допомоги Україні у протистоянні з РФ.
З першого дня Україна вимагала конфіскації цих коштів, проте США та їхні союзники доводили, що юридичних механізмів для такого рішення не існує. Раніше Захід вважав, що заморожені активи можуть бути використані як важіль, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів, але Путін не виявив інтересу. Тепер нарешті у Вашингтоні говорять, що таки винайдено юридичний механізм, що дозволяє відібрати заморожені активи, а тому майбутня конфіскація дозволена міжнародним правом.
Уже навіть існують шляхи, як саме Україна отримає ці фінанси. Активи можна відправити траншами, наприклад через Світовий банк або Європейський банк реконструкції та розвитку. Це розглядається як «аванс» у рахунок компенсації Україні, яку Росія зрештою має виплатити відповідно до міжнародного права.
Такий крок змінює усе
Позиція республіканців у Конгресі цього разу збігається з адміністрацією Байдена. Звісно, хто б відмовився перемогти противника за його ж рахунок. Є певна концепція – як саме розв’язати цю проблему. Так, уже зареєстровано двопартійний законопроєкт, що дуже важливо, зважаючи на сьогоднішнє протистояння демократів та республіканців. Документ уже пройшов комітет у Конгресі та зовсім скоро очікує на голосування.
У той же час, здається, у США дійшли висновку, що навіть якщо Конгрес зрештою досягне угоди про виділення 60-мільярдного пакета допомоги, ситуація на фронті свідчить про те, що фінансова та військова допомога Україні потрібна в набагато більших масштабах, якщо Захід дійсно прагне перемогти Росію.
«Ця сума грошей (300 млрд), про яку ми говоримо, просто змінює гру», – зазначає Філіп Зеліков, представник Держдепартаменту в обох адміністраціях Буша та старший науковий співробітник Стенфордського університету. Боротьба за ці гроші, яка точиться, насправді є певною мірою основною кампанією війни».
Що може завадити
США та особливо ЄС до сьогодні переймаються через можливі наслідки для себе, якщо конфіскація та передача російських грошей таки стане реальністю. Адже активи центральних банків захищені міжнародними нормами. Американські чиновники висловлюють побоювання щодо того, як позначиться передача російських активів на бажанні інших держав зберігати свої кошти у Федеральній резервній системі в доларах.
Це також може дати сигнал Саудівській Аравії та Китаю, що суверенні активи в євро або доларах не завжди можуть бути в безпеці – й вони розпочнуть забирати свої мільярди. Європа побоюється також можливих заходів у відповідь, адже порівняно з ними США володіють лише дуже невеликою кількістю активів російського ЦБ. Тому Франція, Німеччина та Італія зберігають крайню обережність.
Але прихильники ідеї вважають, що ці побоювання перебільшені. Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Камерон спростував думку, що це зменшить іноземні інвестиції.
Маємо надію, що адміністрація Байдена дотисне Францію, Німеччину, Італію та інші країни, показавши, що їм дійсно фінансово вигідно надати Україні кошти для перемоги та заспокоїти ситуацію на континенті чи далі продовжувати чекати, коли Путін відновить свій військовий потенціал і посуне далі на Захід.
За планом, стратегія конфіскації та передачі коштів повинна бути готова до другої річниці російського повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2024 року.
До слова, прецедент подібного кроку є – після вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році 50 мільярдів доларів іракських коштів було конфісковано та передано через ООН для компенсації жертвам.
Орбана можна оминути
Зі свого боку, Європа також вирішує вже свої проблеми на шляху виділення Україні допомоги.
Після того як прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан укотре дав зрозуміти, що він і надалі блокуватиме виділення Україні європейської допомоги, ЄС активно діє, щоб знайти можливість оминути цю перепону. Так, ЄС може обійти вето Угорщини та допомогти Україні грошима зі стабілізаційного фонду. Європейський стабілізаційний механізм було створено у 2012 році як фонд допомоги країнам єврозони, які зіткнулися із серйозними фінансовими проблемами. У фонді лежать понад 80 млрд євро, а крім того, він має приблизно 620 млрд євро капіталу «до запитання», гарантованого країнами союзу. Саме перенаправлення мільярдів, які здебільшого лежать без діла в Європейському стабілізаційному механізмі, може стати «планом Б» у справі допомоги Україні.
Ще один шлях оминути вето Угорщини – країни ЄС можуть укласти окремі угоди з Україною на двосторонній основі для виділення фінансової допомоги.
Росія готується до великої війни – тому допомога вкрай необхідна
«Головне, що на сьогодні у Європейському Союзі та США є чітке розуміння того, що фінансування України для продовження її боротьби проти російської агресії відповідає їхнім же інтересам», – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив український дипломат, посол України в Хорватії і Боснії та Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.
«Звичайно, дуже прикро, що питання української допомоги залежить від внутрішніх протиріч як у Штатах, так і в Євросоюзу. Та все ж є певні сподівання, що після новорічних канікул компроміс таки можливий. Добре, що європейці та американці міркують, як усе одно допомогти Україні. Особливо зважаючи на той факт, що на останній своїй пресконференції президент Росії Володимир Путін чітко окреслив подальші кроки після чергового президентського перепризначення. Він і далі буде продовжувати війну проти України, прямим текстом назвав Молдову наступною та фактично пригрозив НАТО війною. Росія повноцінно готується до великої війни – це вже зрозуміло. Тому допомога Україні сьогодні з боку ЄС та США – передусім допомога самим собі. Адже сьогоднішня їхня економія у виділенні фінансування для української боротьби буде коштувати з часом набагато більше», – зазначає Олександр Левченко.
