Військовослужбовець 120 бригади тероборони на позивний «Міч» поділився своєю історією
Штаб-сержант «Міч» наразі головний сержант першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ. Він впевнений, що з хорошими сержантами взводи і роти «тримаються купи». Його історією поділились на сторінці бригади.
«От бачиш сержанта, поспілкувався і розумієш, яке у нього відділення. Сержант –це як нормальний старший брат, який не самостверджується за рахунок молодшого, той, який і підкаже, і навчить, і «впишеться» за тебе. А якщо дивитися, як на організм, то сержанти — хребет армії», — каже захисник.
На війні «Міч» з 2014 року, відколи потрапив під шосту хвилю мобілізації. Службу проходив в Ізмаїльський прикордонній комендатурі швидкого реагування та на мобільний заставі Одеського загону.
Перед самою демобілізацією знайомі моряки запропонували посаду у Західній військово-морській базі, військовослужбовець не відмовився. Служив на посадах начальника зміни посту ППО, головним сержантом взводу, старшиною частини. По закінченню контракту звільнився. Мав свою справу як ФОП. Поїхав на роботу до Польщі, однак перед Новим роком повернувся і пішов у військомат, бо розумів, що буде війна. Потрапив до тероборони.
«Щодо військового досвіду, то спочатку ми стояли на блок-постах по Вінницькій області, а в травні роту відправили під Попасну. Місто вже на 99% контролювали кацапи. Зайшли у складі двох посилених взводів. Закріпилися на визначених позиціях та очікували ворога, допоки не отримали команду на відхід до Опитного. Якийсь час були там. Недовго. Після цього вже у складі батальону відправились на кордон з Придністров’ям, де укріплювали позиції», — пригадує «Міч».
Згодом військові опинилися на північному кордоні, вирили ротний опорний пункт, бліндажі, окопи.
«Хлопці добряче наробилися. Перезимували непогано. Дякуючи місцевим і нашим жмеринським волонтерам.У квітні зайшли на позиції на західній околиці Бахмуту. Там вже все серйозно. Хлопці першої стрілецької роти бились завзято і відчайдушно настільки, що командир роти «холодноярців», до якої ми були прикомадировані, пропонував нам усім складом переводитись до нього в роту. У Бахмуті рота понесла втрати. Загинули та пропали безвісти наші побратими. Кожного ранку на шикуванні ми згадуємо їх. Вони навіки з нами у строю», – ділиться військовий.
Також «Міч» восени цього року роходив курси у Англії. Йому надзвичайно сподобалось, як там працюють сержанти. Офіцери виступали у ролі менеджерів, а сержанти керували процесом.
«І офіцер не втручається в сержантські справи, а робить свою роботу. Увесь побут, бойова підготовка, навчання – усе на сержантах. Ротний цьому організму дає курс», – пояснив «Міч».
Він зазначив, що воює в першу чергу заради найрідніших – свого сина, матері, братів.
«Заради тих, хто не може. Тих, хто боїться, чи не хоче. Заради тих, хто не може збагнути, що з орками не вийде домовитися. Заради того, щоб моє рідне місто в центрі України не стало таким, як став Бахмут.А після війни я мрію поїхати з сином у подорож Європою», – додав воїн.
Вінниця.info, фото 120 бригади
