Вертольоти тоді летіли досить складним маршрутом, який ретельно проробляли.
Боєць ГУР розповів про операцію з десантування у заблокованому Маріуполі / колаж УНІАН, фото «Азов», кадр з відео
Операції з десантування військових у вже заблокованому російськими окупантами Маріуполі у 2022 році розроблялися під грифом «цілком таємно». Водні шляхи на той момент використовувати було вже неможливо, оскільки росіяни контролювали виходи Маріупольського морського порту, тож єдиним шляхом був повітряний міст.
Про це розповів в інтервʼю «Суспільне Чернігів» військовослужбовець міжнародного легіону Головного управління розвідки Андрій «Тритя». За його словами, вертольоти летіли досить складним маршрутом, який ретельно проробляли.
«Наносили на карту всі дані розвідки, які ми мали. Крім того, наносили кола систем ППО і маршрут розробляли з урахуванням тактико-технічних характеристик систем ППО, так, щоб обходити їх або, входячи в зону їх дії, використовуючи складки місцевості та прольоти на надмалих висотах, залишатися непоміченими для цих систем. Або в разі, якщо вертольоти в польоті можуть бути поміченими, так прокладати маршрут, щоби знищення їх було неможливим або досить складним», – пояснив ГУРівець.
Він додав, що був «у першій партії тих, хто прилетів гелікоптерами, десантувався на «Азовсталі»». Говорити про цю операцію він не мав права нікому.
Тоді жорстокі бої точилися по всій країні і, за словами бійця, немає різниці, де нести службу.
«Війна є війна, і якщо є можливість допомогти хлопцям, дати їм час та надію, щоб операція з деблокади Маріуполя все ж таки відбулася. Бути дотичним до того, що ти врятував своїх колег, друзів, знайомих. Коли ми вже десантувалися, то деякі з них приїжджали навіть просто подивитися на мене. «Ти що, реально це зробив? Ти ідіот, але красунчик». Тоді я найчастіше чув цю фразу. Це дуже підняло їхній дух. Сам факт того, що є люди, котрим не байдуже, які прилетіли на підтримку, ризикуючи своїм життям. Адже війна така штука, що ти не знаєш, де тобі прилетить. Можна однаково було загинути під Мощуном чи десь в дорозі до Маріуполя», – пояснив «Тритя».
Боєць ГУР пригадав, що учасники операції висадилися там де була змога, знайшли схованку і звʼязалися зі своїми. Вони уточнили місце перебування, і за ними приїхала машина.
«Ми були першими, хто зробив таке десантування. І росіянці були занадто вражені, щоб давати нам повноцінний спротив», – акцентував захисник.
Воїн зазначив, що страшно стало тільки тоді, коли на світанку вони заходили на посадку над «Азовсталлю». Тоді військові піднялися над містом з висоти пташиного польоту побачили зруйнований Маріуполь, що догорає.
«Запах сажі, дим. І одна з перших думок була така: «Ой-йой-йой, куди я прилетів?». Я на власні очі побачив реальний об’єм цього лиха, що спіткало Україну в конкретному локальному місті. Ти не усвідомлюєш певні речі, поки їх не побачиш», – констатував Андрій «Тритя».
