Стратегічно РФ в Україні перебуває у глухому куті. Вивести нас із війни росіяни не можуть. Розгромити наші сили, обваливши тили, захопивши сотні тисяч полонених і глибоко прорвавши фронт, щоб домінувати місяцями – теж.
Ми тим часом відчайдушно й точково контратакуємо. Біля Запоріжжя ми остаточно зачистили Павлівку та Новояковлівку. Просто зараз триває безперервний тиск по великому фасу Кам’янське – Плавні – Степове – Лобкове, зайняті кілька посадок. Маса вильотів дронів, артилерійські удари, постійні атаки малими групами. Наше завдання в секторі: мінімум – поліпшити тактичне становище, максимум – відкинути РФ на рубежі початку 2025 року, викресливши цілий рік їхнього монотонного кривавого тупцювання на цій ділянці.
Також триває вдалий локальний контрнаступ на Добропільському напрямку. У Білицькому розгорнулися важкі міські бої, вектор напруги змістився в центр міста та на прилеглі зони. Сили оборони успішно вичистили низку позицій у центральній частині, зараз епіцентр контактних боїв перейшов на територію місцевого зоопарку. Противник продовжує монотонно тиснути, намагаючись закріпитися в місті зі сходу.
Фото: deepstatemap.live
На південно-західному фасі сектору – методичне повернення територій: східна половина Нового Донбасу остаточно зачищена від залишків російської піхоти, які там заблукали. Південніше українським силам вдалося забрати назад частину позицій, вирівнявши контроль уздовж залізничної гілки. Перехоплена ініціатива й на північно-східному фланзі. На південних підступах до Кучеревого Яру ліквідовані ворожі ДРГ (під наш контроль перейшла місцева глиняна шахта/кар’єр), паралельно відбита лісосмуга південніше.
Повернуті посадки на схід від Вільного, а українська піхота просунулася й закріпилася в дачному масиві на північний схід від Нового Шахового.
За нами залишаються ключові висоти біля Часового Яру. Розмови про штурми Сум якось призабулися, десанти під Одесу теж чомусь не висаджуються.
Перед ворогом – агломерація Краматорськ-Слов’янськ-Костянтинівка. Вона вдвічі щільніша, ніж агломерація біля Покровська, і зміцнювалася ще з 2015 року (з часів лінії Порошенка). За десятиліття вона обросла ровами, інженерними загородженнями, безкрайніми мінними полями та бетонними ДОТами. Штурмувати її в лоб – це сточувати по армійському корпусу за зиму з вельми туманними перспективами. Ну скажеш ти своєму глибинному народу, що «всі цілі СВО виконані», а хіба після цього перестануть летіти українські БПЛА та горіти російські заводи?
Фото: deepstatemap.live
Розглянемо найгірший для нас сценарій. Що буде, якщо вони візьмуть цю агломерацію за наступні півтора року (як, припустімо, Покровську – не повністю, будучи змушеними нескінченно вести оборонні бої для стабілізації)? Як це глобально вплине на Сили оборони України? Чи припиниться постачання нам дронів, нарощування оптоволокна, підвезення кількох мільйонів снарядів чеської ініціативи, передача французьких і шведських винищувачів? Чи перестануть горіти їхні «Азоти» та НПЗ? Відповідь очевидна.
Горіть, як Усть-Луга
OSINT-аналітики (наприклад, той самий Perpetua), які скрупульозно обробляють відео з фронту, нарахували 5800 візуально підтверджених убивств російських солдатів на полі бою лише за березень. Це абсолютний пік втрат за весь час їхніх підрахунків. І це лише ті, хто потрапив в об’єктив дрона – без урахування тих, хто підірвався на мінах, помер на госпітальному етапі, жертв аварій та хвороб. Це жахливі цифри. За один місяць вони втрачають загиблими еквівалент усієї Першої чеченської війни, і ця статистика зростає місяць до місяця.
Уперше за багато місяців Україна випередила РФ за кількістю пусків дронів-камікадзе (діпстрайків). Очевидно, що в росіян дикий дефіцит ракет до ППО: ми бачимо успішні прильоти по всіх ключових терміналах перевалки нафти, підприємствах військової хімії, заводах, що виробляють добрива та вибухівку. По Брянську вільно проходять крилаті ракети – такі ж, які ми раніше перехоплювали в себе сотнями. РФ може спробувати створити власні дрони-перехоплювачі, але багато місяців їхній економіці доведеться стікати кров’ю під нашими ударами.
Чорноморський флот РФ наглухо замкнений на базі в Новоросійську, але й по ньому знову проходить удари. За півроку уражені підводний човен (досі не повернутий у стрій), фрегати «Ессен» і «Макаров» (який, по суті, став флагманом після знищення «Москви»). Дефіцит ракет у Москви такий, що корабель змушений відбиватися від атак штатним ЗРК – і це прямо біля пірсу на головній базі.
Фото: Із соцмереж Вражений фрегат ‘Ессен’.
Як усе це впливає на їхній бойовий дух – у комплексі із заборонами Telegram, блокуванням YouTube, інфляцією та сильним зростанням тарифів на комуналку – зрозуміло без слів. Z-воєнкори плачуть голосніше, ніж їх духовні попередники на похоронах Сталіна.
В Україні тим часом – посилення мобілізації. Природно, оскільки охочих йти добровільно стає менше, збільшується кількість інцидентів: кількадесят військовослужбовців ТЦК постраждали, троє загинули від ножових поранень. Але потрібно дивитися на пропорції: це відбувається на тлі мільйонної армії та 40-тисячного штату самих ТЦК.
Так, пружина стискається, але запас міцності безсумнівно є. Масових протестів, на які сподіваються росіяни, немає і бути не може – всі розуміють, що країну захищати необхідно, а ті, хто з 2014 року навіть не оновив дані, самі собі винні.
У нашому резерві ще залишаються серйозні важелі: обмежена жіноча мобілізація в тилові структури, розбронювання співробітників підприємств, зниження призовного віку до 20 років, масове залучення іноземних найманців. Попри велику кількість СЗЧ, військової катастрофи в найближчі місяці не станеться. А вони дуже ставили на те що у нас закінчиться піхота.
Фото: EPA/UPG Військовослужбовці 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» в Донецькій області, 6 березня 2026 року
А тепер подивимося на економіку РФ, де система почала пожирати саму себе. Дефіцит річного бюджету вони закрили всього за два перших місяці року, і діра продовжує збільшуватися. Цивільна промисловість у комі: чистий збиток автогіганта КАМАЗ злетів в 11 разів, сягнувши 37 млрд рублів, а борги компанії збільшилися на 40% (до 220 млрд рублів), де тільки обслуговування кредитів з’їдає 35,6 млрд рублів.
На ринку праці клінічна смерть – офіційний дефіцит робочих рук пробив 4,8-5 мільйонів осіб, а безробіття впало до аномальних 2,8%. Щоб просто переманити токаря, заводи задирають зарплати на 20-30% на рік за нульового зростання продуктивності, розганяючи інфляцію витрат до небес.
Головний фінансовий донор країни, «Газпром», втративши преміальний ринок Європи, зменшивши експорт зі 150 млрд до жалюгідних 25-28 млрд кубометрів, отримавши перший за 25 років чистий збиток у 629 млрд рублів. Тепер борг корпорації перевалив за астрономічні 6 трильйонів рублів, а Китай, викручуючи руки, купує газ по «Силі Сибіру» майже вдвічі дешевше, ніж росіяни могли б продавати в ЄС, що не покриває навіть витрат на видобуток.
І на тлі всього цього офіційні витрати на статтю «Національна оборона» зросли до 10,8 трлн рублів (близько 6% ВВП). Разом із силовиками війна зжирає близько 40% федерального бюджету. Щоб загнати м’ясо в окопи, регіональні виплати за підписання контракту злетіли до 1,5-2 мільйонів рублів за голову. Ці «вертолітні гроші» випалюють економіку гіперінфляційним попитом.
Фото: EPA/UPG На вулиці Москви.
Росія опинилася в математичному та стратегічному капкані, вихід з якого не передбачений їхньою поточною парадигмою. Війна на виснаження, яку вони намагалися нав’язати нам, вдарила бумерангом по їхній власній економіці.
Ціна кожного метра фронту стала неспівмірною з можливостями держави. Спалюючи по 15-30 тисяч життів (5800 тільки підтверджених на відео смертей) заради просування в полях і руїнах, вони паралельно спалюють свій індустріальний потенціал. 40% бюджету йде в порожнечу – на танки, які згорять за тиждень, і на виплати вдовам. Ці гроші не створюють доданої вартості.
Стиснення ринку праці (дефіцит – п’ять млн осіб) та облікова ставка ЦБ, що перетворила комерційні кредити на зашморг (20-25% річних для бізнесу), паралізували будь-яке цивільне зростання. Збитки КАМАЗу в 37 млрд рублів і астрономічний борг «Газпрому» в 6 трильйонів – це не просто криза окремих компаній, це маркер краху всієї експортно-сировинної моделі, яка годувала РФ останні 20 років.
Навіть якщо в перспективі найближчих років їм вдасться ціною колосальних втрат і стирання в пил Краматорської агломерації вийти на адміністративні кордони Донбасу – що вони отримають? Інфраструктурну пустелю, яку потрібно відновлювати за трильйони рублів, яких більше немає. При цьому українські діпстрайки продовжать методично виносити їхні НПЗ, порти та хімічну промисловість, а західний ВПК, який тільки набирає обертів, забезпечить нас достатньою кількістю високоточної зброї.
Фото: Dnipro Osint Пожежа у порту Усть-Луга 25 березня 2026 року
В підсумку, Україна зберігає стратегічну стійкість за рахунок ешелонованої оборони, діпстрайків та зовнішнього фінансування ЄС. РФ же фінансує цю війну, поїдаючи власне майбутнє. Тупцювання біля Кам’янського та бої в зоопарках Білицького – це тактика. А стратегічно – Росія обмінює фундамент своєї державності на квадратні кілометри випаленої землі, не маючи плану виходу з цієї спіралі. І математика цього процесу безжальна та сувора.
Кирило Данильченко ака Ронін
