Цей актор зіграв безліч ролей у театрі та кіно, він відомий своїми театральними постановками, але весь світ знає його як Жофрея де Пейрака з культових фільмів про Анжеліку. І вже зовсім мало хто знає, що кумир мільйонів жінок має українське – точніше, київське – коріння. Його батько, азербайджанець Андре Оссейнофф, народився в Самарканді, звідки переїхав до Берліна. Там він зустрів уродженку Києва Ганну Мінковську – її заможна єврейська родина втекла до Німеччини від революції. Після весілля молоді люди переїхали до Франції, де 30 грудня 1927 року і з’явився на світ Абрахам Оссейнофф, який згодом став Робером Оссейном.
Улюблена страва – борщ
Сім’я ледве зводила кінці з кінцями. Андре, професійний музикант, писав музику, але його твори ніхто не купував – як би сказали зараз, вона була не в тренді. Мине час, і Оссейн віддасть данину батькові, зробивши його музику саундтреком для фільмів, які він зніме як режисер. Мати грала в невеликому театрі, але головних ролей не отримувала, та й платили акторам погано. Вихованням сина займався Андре – він навчав його музики, прищеплював любов до мистецтва. Хлопчик часто змінював школи, бо його батьки не могли оплачувати його навчання, та й науки, особливо точні, давалися йому погано. Мати часто розповідала синові про свою батьківщину та готувала страви, які нагадували про неї. Найбільше в сім’ї любили борщ, актор, спостерігаючи за тим, як його варить мати, перейняв її навички і згодом став дорослим, готував його сам.
Як Абрахам став Робером
Атестат Оссейнофф, який не встигав з усіх предметів, не отримав – він вирішив покинути школу та піти працювати. Ким тільки не був Абрахам, поки не знайшов своє покликання: помічником по господарству в багатій сім’ї, продавцем, офіціантом, охоронцем у готелі. Рішення стати актором додало йому впевненості у своїх силах, але спочатку грошей не приносило – навпаки, молодик потребував їх, щоб оплачувати навчання. Основи сценічної майстерності він осягав у знаменитій паризькій студії «Червоний голубник», де його наставником став відомий актор Рене Сімон.
Незабаром на Оссейноффа звернули увагу режисери – спочатку в театрі, потім у кіно. Щоправда, назвати ці невеликі роботи визначними було складно, та й платили за них мізерно, тож Абрахам змушений був хапатися за будь-яку роботу. Але найнеприємніше, що йому не було де жити – він блукав по знайомих, які давали йому дах на одну ніч, а іноді й зовсім ночував на вокзалі. Врятував актора режисер-початківець Роже Вадим, який на якийсь час оселив його в себе – так дві французькі зірки з українським корінням стали друзями на все життя.
Першою роботою Оссейноффа, який на той час уже взяв собі звучний псевдонім Робер Оссейн, стала роль у фільмі «Мерзотники потрапляють у пекло», де його партнеркою стала майбутня дружина – ще зовсім юна Марина Владі. Через рік вони знову зустрілися на знімальному майданчику екранізації «Злочину та покарання», в якій Оссейн зіграв головну роль, але до початку їхніх романтичних стосунків було ще досить далеко. У комедії «Порок і чеснота», знятій його другом Роже Вадимом, партнерами Робера стали Анні Жирардо і Катрін Деньов, а в стрічці Крістіана Жака «Мадам безтурботність» – Софі Лорен.
Ледве не відмовився від ролі графа де Пейрака
А втім, минуло майже двадцять років, перш ніж Оссейн отримав роль, яка прославила його на весь світ, – він зіграв Жофрея де Пейрака, коханого Анжеліки з екранізації романів Сержа та Анн Голон. Цікаво, що актор мало не втратив головний шанс у своєму житті: він хотів відмовитися від ролі, що, втім, було не дивно, адже згідно зі сценарієм, граф де Пейрак був потворним і старим горбуном із жахливим шрамом через все обличчя. Але творці фільмів – режисер Бернар Бордері та продюсери – пішли на небачені поступки: вони дозволили Оссейну зробити свого героя таким, яким бачить його він сам. Так, з усього «набору» потворних якостей Жофрея йому дісталися лише кульгавість і шрам, що в поєднанні з неймовірною чарівністю самого Оссейна були зовсім не страшні.
Фільми про Анжеліку з грандіозним успіхом йшли по всьому світу, при цьому чоловіча його половина була закохана в Мішель Мерсьє, що зіграла головну роль, а жіноча – в Робера Оссейна. Шанувальники не давали актору проходу – причому в буквальному значенні слова: вони чатували на вулицях і кидалися йому в ноги. Згодом актор втомився від своєї популярності, він намагався «перебити» образ Жофрея, знімаючись у таких гідних фільмах, як «Знедолені», «Професіонали», «Кохання краще, ніж життя» – ця картина вийшла на екрани вже після смерті актора. Усього на рахунку актора більш ніж 90 (!) кінострічок, але для глядачів він так і залишився Жофреєм де Пейраком.
Театральний режисер – новатор
За межами Франції мало хто знає про роботу Оссейна в театрі, але там йому вдалося зробити не менш приголомшливу кар’єру, ніж у кіно. Він працював художнім керівником двох театрів – у 70-60-х роках Народного театру Реймс, у 2000-х – Театру Маріньї. Його музами були Ізабель Аджані та Ізабель Юппер, а його постановки мали незмінний успіх у театралів – так, виставу «Людина на ім’я Ісус» подивилося 700 тисяч глядачів, що є рекордом відвідуваності. Робота Оссейна-режисера викликала інтерес через його новаторський підхід до постановок: він активно залучив у них глядачів, які почувалися повноцінними учасниками дії.
«Я тричі починав життя спочатку»
Про своє особисте життя Оссейн говорив коротко: «Я тричі починав життя з чистого аркуша», хоча насправді він одружувався чотири рази, але один з цих шлюбів з трагічних причин не став офіційним.
Вперше Оссейн одружився з однією з найкрасивіших актрис французького кіно Мариною Владі, яка була молодшою за нього на 10 років. Закоханий актор скуповував усі листівки із зображенням Владі та колекціонував газетні та журнальні статті про неї. Він намагався привернути увагу Марини, але вона не відповідала йому взаємністю, проте Оссейн не поступався. Він навіть запропонував Владі роль у своїй картині, і в результаті вона здалася. У шлюбі, який тривав 4 роки, народилося двоє синів – Ігор та Петро, які продовжили творчу династію Оссейнів: Ігор став актором, як батько, а Петро музикантом – як дід. Незважаючи на розлучення, Владі та Оссейн зуміли – у тому числі й заради дітей – зберегти добрі стосунки.
Другою дружиною Оссейна стала психоаналітикиня, авторка праць із психіатрії та культурології Катрін Ельяччев, яка була молодшою за чоловіка на 20 років, але, незважаючи на таку велику різницю у віці, їхній 15-річний шлюб виявився міцним, а його підсумком став син Ніколя.
Новим коханням актора стала актриса Мішель Вотрі, стосунки з якою стрімко наближалися до весілля. Однак сама доля чинила опір цьому шлюбу: Робер і Мішель потрапили в автомобільну катастрофу, у якій дівчина загинула, при цьому сам актор залишився живим. Його доправили до лікарні непритомного, через що в пресі з’явилися повідомлення про смерть Оссейна, і батьки Мішель навіть замовили для них спільний пам’ятник. Дізнавшись про те, що зять живий, вони хотіли замінити пам’ятник, але Робер попросив їх цього не робити, сказавши, що з загибеллю коханої жінки померла частина його душі.
Душевний надлом Оссейна змогла «вилікувати» його третя дружина – актриса Кендіс Пату, вони одружилися в 1976 році і прожили разом понад 40 років, у цьому шлюбі народився четвертий син Робера – Жульєн.
93 свічки на іменинному торті
Робер Оссейн помер 31 грудня 2020 року у лікарні комуни Ессе-ле-Нансі. Його не стало невдовзі після того, як він загасив свічки на іменинному торті, який принесли рідні – актор святкував своє 93-річчя. Причиною смерті став коронавірус, з яким його і госпіталізували незадовго до цього.
