17 січня цього року депутати Європейського парламенту погодили проєкт резолюції щодо Угорщини, результатом якої має стати позбавлення Угорщини права голосу в Раді ЄС. І вже 18 січня Європарламент 345 голосами проти 104 ухвалив цю резолюцію із закликом до Ради ЄС активізувати сьому статтю проти Угорщини. Крім того, було ухвалено намір розпочати внутрішнє розслідування щодо рішення Європейської комісії про виділення 10 млрд євро для Будапешта.
Угорщина була «на олівці» за порушення норм ЄС ще з 2018 року
Все почалося з того, що 120 членів Європарламенту звернулись з ініціативою позбавити Угорщину права голосу через відкат країни від демократії та «неприйнятне» використання прем’єр-міністром країни Віктором Орбаном права вето, коли він заблокував фінансування України на 50 млрд євро протягом 4 років. Лист був ініційований фінським депутатом Європарламенту і був підтриманий представниками майже всіх фракцій Європарламенту. Вони закликали застосувати пункт другий 7-ї статті договору про ЄС, що, власне, успішно було зроблено під час голосування резолюції 18 січня, за «наявність серйозного та постійного» порушення фундаментальних цінностей.
До цього з 2018 року Угорщина перебувала під першим розділом статті 7, тобто з ознаками «явних ризиків серйозних порушень основних принципів ЄС», однак завдяки захисту, наданому попереднім урядом Польщі, офіційний Будапешт досі залишався на першому етапі дії, не відчуваючи серйозних наслідків для себе.
Позбутись Угорщини в ЄС швидко не вдасться, але резолюція стає дієвим засобом впливу
Отже, пункт 2 статті 7 передбачає, що Європарламент може притягнути Угорщину до відповідальності перед Європейською радою за порушення нею верховенства закону, після чого національні лідери країн ЄС можуть ухвалити рішення позбавити країну права голосу або навіть права на представництва. Для цього також передбачається компромісне рішення європейських лідерів про те, що Угорщина системно порушує основоположні норми демократії. Однак необхідно зазначити, що процес призначення покарання за статтею 7 є тривалим і складним, тому миттєвих наслідків для Угорщини чекати не варто. Крім того, на цьому етапі ухвалена резолюція не є юридично обов’язковою, але вона значно посилює політичний тиск на Угорщину напередодні саміту лідерів ЄС у Брюсселі 1 лютого 2024 року. Про це прямо заявив один з авторів резолюції, євродепутат Даніель Фрейнд, зазначивши: «Ми також посилаємо Єврокомісії сильний меседж: якщо вони просто розподілять мільярди євро, щоб уникнути вето Угорщини, їм це не зійде з рук».
Ще до ухвалення резолюції Угорщина сигналізувала про готовність до поступок
Перші успішні плоди такого тиску стали проявлятись навіть до того, як резолюцію ухвалили. Вже минулого тижня угорський уряд пішов на поступки щодо фінансування України на суму 50 мільярдів євро. Зокрема, Угорщина погоджується розморозити фінансування, якщо фінансування переглядатимуть щороку. Згідно з угорською пропозицією під час зустрічі 27 бюджетних експертів Європарламенту, ЄС щороку надаватиме Україні 12,5 мільярдів євро у вигляді грантів і кредитів. Однак, з іншого боку, це може надати Угорщині можливість блокувати фінансування України щороку або отримувати поступки від Брюсселя за відмову від вето.
Отже, як неодноразово передбачало наше видання, проросійський угорський уряд Віктора Орбана довів ситуацію із протистоянням колективній Європі до вельми ризикованої межі. Адже сам факт того, що Європарламент ухвалив резолюцію, де країна може бути позбавлена права голосу, є абсолютно безпрецедентним в історії Євросоюзу. Однак знадобилось майже два роки повномасштабної та загрозливої для Європи війни для того, щоб повільна європейська бюрократія врешті стала намагатись позбавитись тягаря у вигляді представництва проросійської Угорщини в усіх керівних органах Євросоюзу.
Відповідно, особливе побоювання викликає ймовірний процес ухвалення рішень у Північноатлантичному альянсі, членом якого є як Угорщина, так і Словаччина, де віднедавна теж працює проросійський уряд Роберта Фіцо. Тому залишається сподіватись, що наступними кроками нарешті стануть реальні реформи статутів ЄС і НАТО, особливо зміна вимог щодо одностайності у прийнятті найважливіших рішень. В іншому разі в момент гострих криз несвоєчасне застосування рішучих дій може стати причиною стратегічних поразок для Заходу, адже зараз світ входить в епоху турбулентності та стрімко наближається до меж Третьої світової війни.
