Головною і найбільш обговорюваною подією минулого тижня став XXVI Конгрес Української асоціації футболу, у межах якого відбулися вибори президента організації.
Андрій Шевченко. Фото — А.Ющак
Чому Шевченко?
Четвер, 25-го січня, назавжди увійде в історію українського футболу. Цього дня на пост глави УАФ заступив Андрій Шевченко, який отримав стовідсоткову підтримку делегатів Конгресу: 93 голоси «за» з 93-х можливих. Оскільки голос самого Шевченка — 94-й, зі зрозумілих причин участі у виборній процедурі не брав.
Неординарність події підтверджується роботою ЗМІ, які гранично уважно і повноцінно підійшли до висвітлення Конгресу — аж до того, що деякі видання вели мало не щохвилинний онлайн безпосередньо з Будинку футболу, зачіпаючи, здавалося б, навіть незначні деталі.
Враженнями з цього приводу поділився Володимир Зверов: «Виявилося, що в день свого призначення Шевченко приїхав до Будинку футболу ще о 9-й ранку. У нього були моменти, через які він переживав і хотів ще уточнити. І зайшов він через центральний хід».
У словах Звєрова, звісно, превалює радше символізм. Але водночас вони стали черговим свідченням того, наскільки гостро стояло питання зміни влади в УАФ. Тож одноголосний вибір на користь Шевченка не став ні для кого відкриттям. ЗМІ саме такий розклад і прогнозували.
«На Конгресі 25 січня Андрій Шевченко офіційно стане президентом УАФ. Хоча його обрання та коронація фактично відбулися ще в грудні, коли він залишився єдиним кандидатом, висунутим на вибори. Конгрес лише завершить формальності та затвердить прийняття посади юридично», — читаємо на сайті «Трибуна» (Ua.tribuna.com, 25.01.24).
Звісно, справа зовсім не в тому, що Шевченко де факто виявився безальтернативним претендентом. Просто запропонувати більш підходящу кандидатуру на даний момент нереально.
Хто, якщо не він? Приблизно таким питанням задавалася преса. Найкращий український футболіст XXI століття, який пройшов школу геніального Валерія Лобановського і виграв практично все, що було можливо. Успішний тренер, під керівництвом якого національна збірна вийшла на якісно новий рівень гри і пробилася до вісімки найсильніших на чемпіонаті Європи-2020. Справжній патріот, який після повномасштабного вторгнення військ РФ у нашу країну поставив на паузу тренерську кар’єру та повністю присвятив себе гуманітарній і громадській діяльності, ставши одним із найпомітніших ньюсмейкерів України у світі.
Упродовж усього тижня преса доволі активно нагадувала бекграунд Андрія Шевченка, чиє ім’я завжди на слуху не тільки в Україні, а й у всьому світі.
Між іншим, багато хто вважає дуже важливим фактором якраз міжнародний авторитет нового президента УАФ, який став першим в історії володарем «Золотого м’яча» на чолі національної федерації.
«Серед лауреатів трофея французького тижневика France Football вистачає тренерів клубів і збірних, є клубні президенти, голова УЄФА (Мішель Платіні) і навіть глава держави (Джордж Веа)! А ось голів місцевих федерацій футболу ми ще не бачили», — свідчить сайт «Футбольний клуб» (Footclub.com.ua, 27.01.24).
«Шевченко — величезний бренд у світовому футболі, — розвиває тему „Трибуна“. — Його ім’я має залучити нові додаткові надходження коштів як усередині України, так і з-за кордону. Це стосується не тільки створення умов для інвестиційних проєктів з іноземним капіталом, а й пошук допомоги для виживання.
Робота УАФ із пошуку фінансової допомоги під час пандемії та війни — це катастрофа. Хоч багато вже втрачено, але Шевченко має змінити тренд» (Ua.tribuna.com, 25.01.24).
Безумовно, лунали і згадки про те, що Андрію Шевченку, найімовірніше, бракує досвіду управлінської роботи. Але водночас ніхто не висловлював сумнівів у його організаційних здібностях, які він проявив, наприклад, на посаді головного тренера збірної, зібравши сильну команду однодумців.
Футбольна громадськість вірить, що так буде і цього разу. Принаймні нинішня команда Шевченка теж отримала абсолютну підтримку делегатів Конгресу: першим віцепрезидентом УАФ затвердили юриста Павла Бойчука, з яким Андрія Миколайовича пов’язують давні партнерські стосунки, віцепрезидентами стали головний тренер збірної України Сергій Ребров та керівник Львівської обласної асоціації Олександр Шевченко, а посаду генерального секретаря залишили за Ігорем Грищенком, який останнім часом закривав цю позицію в якості виконуючого обов’язки.
Суттєвий момент: на вагомих аргументах на користь Андрія Миколайовича наголошували не лише журналісти, а й ті, хто безпосередньо вкладає гроші у футбол і займається його розвитком. Тобто найбільш зацікавлені учасники процесу. Зокрема, президент «Полісся» Геннадій Буткевич:
«У збірній України Шевченко був головним тренером, і це також керівна робота — ти підбираєш колектив, розподіляєш обов’язки, працюєш спільно заради результату. Зараз масштаб його досвіду, зацікавлень і амбіцій зріс. Це нормально.
Для нас, для держави і футболу це чудово, що є така легендарна особистість і вона підтримує в усьому Україну. Андрій Шевченко може відкрити будь-які двері у світовому футболі… Не сумніваюся, що він добре обдумав, а всі клуби, всі обласні федерації, всі футбольні організації йому допоможуть» (Ukrfootball.ua, 20.01.24).
А найточніше з приводу безальтернативності кандидатури Шевченка висловився почесний президент УЄФА Григорій Суркіс у кулуарах перед початком Конгресу.
«- Закого б ви проголосували?
— Я не голосую.
—Якби у вас було право голосу, за кого б ви проголосували?
— Безумовно, я б голосував за людину, яка за все, що бралася, — майже все в неї виходило. Це саме Андрій Шевченко, який, на мій погляд, був величезною постаттю у футболі. Зараз, коли наша країна потерпає від рашистського нашестя, він був першим, хто просував бренд UNITED24 на світовій арені. Зараз у нього новий виклик«, — цитує Григорія Михайловича Sportnews.com.ua (25.01.24).
Таким чином, можна констатувати: на Шевченка чекали, а його прихід на посаду президента УАФ став своєрідним ковтком свіжого повітря і чітким імпульсом, що дає змогу розраховувати на серйозні позитивні зрушення у сфері спорту номер один.
Це саме те, чого потребує наш футбол, який опинився в надскладній ситуації не тільки через широкомасштабну війну, а й у зв’язку з деструктивною діяльністю колишнього керівництва, яке загрузло в скандалах і нескінченних розмовах ні про що.
„Безперечно, історичний момент для вітчизняного футболу. Попередники багато обіцяли, але зробили в рази менше. Справ навалилося чимало, довіра футбольної спільноти до головного футбольного органу країни істотно знизилася. Тепер треба виправляти ситуацію“,— резюмує Назарій Шмигаль (Sport.nv.ua, 25.01.24).
До речі, що характерно: у стінах Будинку футболу 25-го січня про попереднього керівника УАФ говорили зовсім небагато. І це свого роду — лакмус: простежується загальне бажання скоріше забути про діяльність Павелка та його команди, як про страшний сон, і почати з чистого аркуша.
„Про колишнього голову ФФУ-УАФ на Конгресі згадували мимохідь і дуже стисло — цитуючи листи його адвоката, констатуючи «критичну ситуацію в роботі асоціації“, наголошуючи на системній управлінській кризі. Може, й правильно, аби не псувати урочистість події — дня „народження“ нового футбольного президента, яке збіглося з черговою датою Президента України», — зазначає Юрій Корзаченко (Footclub.com.ua, 26.01.24).
Те ж саме стосується і поодиноких випадів на адресу Андрія Шевченка, які зробили деякі ЗМІ. Вони на загальному позитивному тлі опинилися в глибокій тіні. Ну і справді, підносити його прихід в УАФ авантюрою, як мінімум, нерозумно. Для всіх розсудливих людей очевидно: рішення Шевченка очолити федерацію, яка переживає глибоку кризу, та ще й у нинішній ситуації, коли вирішується майбутнє всієї країни, свідчить про його гіпервідповідальність і прагнення підставити плече українському футболу. І що слід робити — він чудово розуміє. Інакше не брався б.
Власне, це випливає з виступу самого Андрія Шевченка:
«Розумію, наскільки велика на мені тепер відповідальність. Перед нами стоять дуже великі завдання. Насамперед, зробити все, щоб футбол в Україні розвивався. Розвивався в таких дуже важких умовах, коли йде повномасштабна війна. Ми повинні зробити все, щоб це завдання вирішити. Ми маємо підготувати нашу національну команду, нашу олімпійську команду, команди футзалу та жіночого футболу. Усі напрямки дуже важливі» (Suspilne.media/sport, 25.01.24).
І у більшості журналістів немає сумнівів, що Андрій Миколайович прекрасно усвідомлює, який шлях йому належить пройти в новій якості.
«Після обрання Андрія Шевченка президентом УАФ можу сказати наступне: він чітко розуміє вузол проблем, який новій команді доведеться розв’язувати; він ясно бачить їхній згубний корінь і, судячи з усього, знає, як його викорчовувати. Це головне!», — підкреслив на своїй сторінці у «Фейсбук» журналіст Ігор Лінник (Dynamo.kiev.ua, 25.01.24).
Чого чекають від Шевченка?
Тим часом обсяг завдань, які належить вирішувати новому президенту УАФ, виглядає дуже значним. Цій темі ЗМІ теж присвятили чимало уваги, ділячись своїми очікуваннями.
Практично всі джерела вказують на явно роздутий штат організації, який з апетитом проїдає нечувані зарплати.
«Павелко неймовірно розплодив штат віце-президентів, членів виконкому, радників, охоронців і водіїв. Якщо Андрій Миколайович керуватиметься бодай здоровою логікою, то цю всю шарашкіну контору треба гнати в шию», — читаємо в матеріалі Олександра Василенка (Sport.ua, 24.01.24).
«Що точно має зробити Шевченко дуже швидко — конкретними діями довести всім, чим він відрізняється від Андрія Павелко в кращий бік. Інакше в його приході на посаду не буде ніякого сенсу. Щоб переконати всіх нас, він міг би почати з 10 питань…», — пише Олександр Сажко (Ua.tribuna.com, 25.01.24).
Далі автор наводить перелік тих самих запитань, з детальними коментарями: починаючи з прозорої системи виборів і закінчуючи планом реформ.
«Загалом прозорість, планування, комунікація, делегування та дипломатія мають стати ключовими термінами в роботі Шевченка в УАФ», — підсумовує Сажко (Ua.tribuna.com, 25.01.24).
Загалом ішлося про те, чого категорично не вистачало нашому футболу останніми роками. Зокрема — і про вирішення проблем із суддівством, яких укотре торкнувся Віталій Кварцяний (тепер — почесний член УАФ).
Слушні побажання прозвучали також з вуст тих, хто виступав 25-го січня з трибуни Будинку футболу.
«Голова Івано-Франківської ОФФ Тарас Клим, зокрема, звернувся із закликом відновити справедливість у ситуації з Асоціацією футболу Києва. Одному з найстаріших місцевих осередків українського шкіряного м’яча, федерації з майже 115-річною історією, волюнтаристським рішенням було відмовлено в праві на існування. Це суперечить не лише здоровому глузду, а й відповідним вердиктам судових інстанцій. Повернення легітимності чекають понад 30 тисяч учасників столичних змагань і вісім десятків клубів, серед яких, як це не абсурдно, і київське „Динамо“.
Валерій Пустовойтенко, президент ФФУ в 1996−2000 рр., побажав новому керівництву не забувати про традиції.
Андрій Кожем’якін, голова Комітету Верховної Ради з питань молоді та спорту, вельми емоційно, з військовою прямотою, наполіг на дотриманні УАФ лінії з бойкоту на світовій спортивній арені представників країни-агресорки.
А доповідь почесного члена УЄФА Григорія Суркіса — це про стратегію розбудови, повернення тремтливої турботи про дитячий та юнацький футбол, звідки колись прийшли на велику арену Андрій Шевченко та Сергій Ребров», — констатує Юрій Корзаченко (Footclub.com.ua, 27.01.24).
Безумовно, на виступі Григорія Суркіса варто було загострити увагу, що і зробила преса. З огляду на його багатющий досвід футбольного функціонера і успішну роботу на чолі федерації і в УЄФА.
Насамперед Григорій Михайлович висловив слова подяки на адресу ЗСУ та Президента України Володимира Зеленського, завдяки позиції якого під час війни та кризи є можливість обговорювати розвиток українського футболу:
«Між іншим, дуже символічно, що в нашого Президента сьогодні — День народження. Це справді символічно. Тому подяка йому і нехай його завжди супроводжує щастя, здоров’я, благополуччя й удача, а також наша спільна перемога. Божої йому благодаті» (з виступу Григорія Суркіса на Конгресі УАФ, 25.01.24).
Відбиваючи російську навалу, Україна стоїть на захисті ідеалів і цінностей усього цивілізованого світу, наголосив Григорій Суркіс. З огляду на нинішні реалії, нам, на його думку, знову має послужити дипломатія шкіряного м’яча. Цей дієвий слоган, нагадав Григорій Михайлович, був запропонований саме в Будинку футболу — у той час коли тривала підготовка до Євро-2012, а наша країна генерувала для світу позитивні новини. І важливо, що для Андрія Шевченка ця місія не нова: свого часу він був послом Євро-2012, в останні два роки є амбасадором бренду UNITED-24, і ось тепер його одноголосно обрали головою УАФ.
«Ловлю себе на думці, що ця безальтернативність супроводжує Андрія протягом усієї його кар’єри. Вона відображалася в перемогах „Динамо“ і збірної України, гучних успіхах, у „Золотому м’ячі“, який він присвятив пам’яті Валерія Лобановського.
Це те, що характеризує його якнайкраще. Черговий виклик Андрія — це не лише нова перспектива для вітчизняного футболу, а й українське майбутнє в міжнародних організаціях», — цитує Григорія Суркіса Хspоrt.ua (25.01.24).
Що ж стосується наріжного каменю в роботі федерації, то Григорій Суркіс зробив акцент на необхідності відродити інститут збірних команд:
«Говорячи загалом про інститут збірних команд, слід пам’ятати, що футболістів готують клуби. Але вихованці, які в перспективі гратимуть у головній команді країни, повинні починати з виступів за збірну U-15, якої у нас сьогодні немає. Як немає і команди U-20, яка з’явилася 2010 року і від якої відмовилися 2016-го. Як немає і чемпіонату України U-21, який закрили у 2021 році.
Сподіваюся, що тандем Шевченка та Реброва відновить ефективну роботу інституту збірних команд, скориставшись успішним досвідом, напрацьованим у минулі роки» (Sportarena.com, 25.01.24).
І ще один суттєвий меседж із виступу Григорія Суркіса — належна увага найціннішому ресурсу у світі, яким є human capital.
«Наші майбутні освітні програми мають перетворитися на один із пріоритетів та важливий елемент стратегії розвитку України. Це має стосуватися як освіти клубних вихованців, так і освіти тренерів та менеджерів, які керуватимуть українським футболом у майбутньому.
Українська земля багата на футбольні таланти. У нас уперше в історії є повноцінна команда, в якій понад 11 гравців виступають у топ-клубах світового професійного футболу. І це попри всі вищезгадані труднощі, до яких ще додалася управлінська криза, наслідки якої доведеться долати вже новому керівництву.
Позачерговий Конгрес і вибори нового голови асоціації футболу відкривають нові можливості для українського футболу. Саме тому каденція наступного президента має стати приводом для об’єднання справжніх патріотів спільною метою задля того, щоб український футбол не виживав, а жив і дихав на повні груди. Нехай наша спільна праця ґрунтується виключно на принципах демократії, відкритості та справедливості», — наголосив у своєму виступі на Конгресі почесний член УЄФА Григорій Суркіс (Fcdynamo.com, 25.01.24).
З чого починає Шевченко?
Зіставляючи все вищевикладене і виступ на Конгресі самого Андрія Шевченка, можна позначити однозначно позитивну тенденцію: з багатьох питань — та практично з усіх! — є точки дотику. Тобто новий президент УАФ, що називається, абсолютно в темі.
«У нас багато проблем, — зафіксував Шевченко у своїй програмній заяві. — Давайте пройдемося по ключових. Недовіра до УАФ через непрозору діяльність. Через війну постраждав маркетинг, маємо слабку спонсорську базу, недовіру до інституту футбольного арбітражу. Відсутність сучасної бази даних та інших ІТ-рішень, відсутні чіткі критерії успішності та результативності, відсутня єдина піраміда футбольних змагань, професійні клуби не можуть домовитися про спільні дії щодо розвитку УПЛ.
УАФ переживає кризу прозорості, кризу відповідальності. І як результат — криза перспектив.
Наш головний скарб — це талановиті люди та їхнє бажання змін на краще. Я хочу поділитися з вами своїм баченням розвитку українського футболу. Ми прагнемо:
— український футбол масовий і доступний кожному;
— наші клуби сильні й ефективні, наша збірна — гордість країни.
Далі місія — імплементувати найкращі світові стандарти для швидкого розвитку українського футболу та посттравматичного оновлення українців. Цінності — прозорість, прогресивність, професіоналізм, інклюзивність і відповідальність» (Footboom1.com.ua, 25.01.24).
Перший крок, який вирішив зробити новий президент УАФ, стосується фінансів. Уже ухвалено: у Будинку футболу відтепер не буде купи хлібних посад, які дозволяли нічого не робити, але отримувати шалені зарплати, що викликало загальне обурення.
Тепер у штаті УАФ значиться три віце-президенти замість 12-ти за Павелка і дюжина членів Виконкому замість чотирьох десятків. Така оптимізація, на думку преси, напрошувалася давно. І була зустрінута з повним схваленням. Як і аудит фінансової діяльності УАФ за останні дев’ять років, який анонсував Шевченко:
«Результати будуть відомі вже за 2 місяці. До цього буде залучена одна з провідних аудиторських компаній світу. Це зробить нас зрозумілими та надійними для міжнародних партнерів, а головне — поверне довіру та повагу українців» (Fooball24.ua, 25.01.24).
Найближчими днями відбудеться перше засідання нової структури УАФ — Асамблеї регіонів, яка відповідатиме за футбол на місцях і представлятиме в Асоціації інтереси територіальних громад.
«До її складу увійдуть усі голови обласних асоціацій футболу. 30 січня стане відомий керівний склад Асамблеї регіонів, буде акцентована увага на проблемах масового футболу, обговорено співпрацю з Виконкомом УАФ, де б враховувалися інтереси регіонів», — інформує Sport.ua (26.01.24).
Можна сказати, що вже запущено і процес відновлення футбольної піраміди національних збірних. Цей напрямок — прерогатива Сергія Реброва, про що він сам і повідомив пресі:
«Я контролюю весь інститут збірних України. Починаючи з U-17. Також U-19, U-21, і національна збірна. А в планах є створити ще U-16» (Ua-football.com, 25.01.24).
До речі, Сергій Станіславович вважає, що для відновлення футбольної вертикалі архіважливо відновити молодіжний чемпіонат України (U-21). Це потрібно, щоб звести до мінімуму втрати гравців перехідного віку (після U-19).
Судячи з того, як активно тема чемпіонату U-21 позиціонувалася останнім часом на сторінках ЗМІ, обговорення з представниками УПЛ у цьому напрямі вже ведеться. Такий турнір — не тільки підмога для збірних, а й хороший «майданчик» для того, щоб клуби активніше робили ставку на своїх вихованців.
Тим часом, говорячи про дитячо-юнацький футбол, Шевченко зазначив, що через війну спостерігається серйозний відтік перспективних хлопчаків за кордон. Утім, тут у нього теж є задумки, як діяти:
«Є країна з успішним подоланням такого виклику — це Хорватія, яка зіткнулася з масовим виїздом дітей у 90-ті роки, коли в них почалася війна. Я розмовляв зі своїм другом Звонимиром Бобаном, і він готовий нам допомагати» (Uainfo.org, 25.01.24).
Очевидно, що тут не обійтися без якісного моніторингу, чому має посприяти ще один революційний план Шевченка: цифровізація діяльності УАФ і створення повноцінної бази даних на людей, залучених до футбольної діяльності (від дітей та аматорів — до професійних футболістів, менеджерів і тренерів). І, безсумнівно, такий діджитал-проект — якщо його втілити в життя — дасть змогу реально контролювати ситуацію за всіма напрямками діяльності УАФ та її «осередків».
«Нова управлінська команда намітила „націоналізацію“ ресурсної бази упирів і дармоїдів — за допомогою процесу цифровізації. Я абсолютно точно знаю, що виникнення єдиного реєстру зареєстрованих футболістів (не тільки професійних) штучно гальмувалося не одне десятиліття! Причому, ще на рівні місцевих федерацій, які у своєму колишньому вигляді, з колишнім їхнім функціоналом просто не потрібні!», — пише з цього приводу Ігор Лінник (Dynamo.kiev.ua, 25.01.24).
Також серед намічених і озвучених Андрієм Шевченком завдань — якісна підготовка кадрів (арбітрів, менеджерів, тренерів), конструктивний діалог із професійними клубами, відкритість для преси, соціальна місія, розвиток бренда збірних України на міжнародній арені та підключення міжнародних партнерів. Загалом, на думку ЗМІ, вимальовується досить цікава картина.
«Поруч зі мною сиділи люди, які вже не раз були присутніми на такому форумі, і вони кажуть: „Це вперше така професійна програма“. Виходячи з цього, я задоволений», — так, наприклад, охарактеризував лаконічну, але доволі ємну доповідь Шевченка один із найавторитетніших тренерів країни Микола Павлов (Ua-football.com, 26.01.24).
Таким чином, між підходами попереднього і нинішнього президентів УАФ уже зараз виразно відчувається суттєва різниця. Ну а той факт, що Шевченко, проводячи в рамках Конгресу брифінг для преси, обмежився лише трьома запитаннями, жодною мірою не слід вважати порушенням передвиборчих обіцянок щодо прозорості та відкритості. Тим паче, що Андрій Миколайович пообіцяв неодмінно виділити час для ґрунтовного спілкування з журналістами.
День і без того вийшов гранично насиченим. ЗМІ отримали масу поживи для роздумів, а у Шевченка і його команди на порядку денному вистачало важливих робочих моментів. Зараз для них головне — зосередитися на процесі, який вимагає зважених і добре обдуманих рішень.
Віктор ЖУРАВЛЬОВ
