Що б ви сказали, якби зараз збірна України здобула медалі на чемпіонаті світу та Європи? Он для Петракова перемога на молодіжному чемпіонаті світу 2019 року відкрила шлях у великий футбол, на команду виділили кругленьку суму преміальних, гравців нагородили спортивними званнями, хоча, будемо відвертими, про багатьох із них ми забули й зараз згадаємо хіба в контексті тієї – насправді ж підготовчої – перемоги.
В своїй скромній категорії команда, про яку ми розповімо надалі, була не менш успішною. Проте дифірамбів їй не співали, на руках не носили, та й взагалі – цей осінній успіх вітчизняного футболу залишився практично непоміченим. Sport Arena виправляє цю несправедливість. Ось розповідь про, можливо, найуспішнішу українську команду в міжнародному футболі 2023 року.
Футбол із заліковкою
Для початку, що ви знаєте про студентський футбол України? Добре, якщо знаєте, що такий в принципі є! А між тим наші збірні команди назбирали купу медалей: два золота Всесвітньої Універсіади 2007 та 2009 років під керівництвом Володимира Лозинського, срібло 2001 року Анатолія Бузника та два виходи в півфінал (четверті місця – того ж Лозинського 1995 року та Конькова 1997-го). Студентська збірна України на літніх світових Універсіадах – в п’ятірці найбільш успішних за всю історію.
А грали, між іншим, за студентську збірну далеко не “ліві” футболісти – Воробей, Перхун, тимощук, каряка, Старгородський, Запорожан, Пердута, О.Шевченко, Курило, Понєдєльник, Кушніренко, Безуглий, Штогрін і багато інших. Співпадіння чи ні, проте скаути збірної студентів України багатьох гравців розкрили ще раніше, ніж клуби УПЛ. Отже, корисність такого скромного футболу важко переоцінити – і для багатьох нині добре відомих футболістів саме студентські змагання відкрили шлях у вищий дивізіон і навіть єврокубки. До національної збірної України доросло немало колишніх студентів, а дехто (як Малий у Казахстані чи Нурієв у Азербайджані) невдовзі навіть вигідно натуралізувався за кордоном.
Найфутбольніший вуз України
Можливо, в рейтингу суто за науково-рекрутинговими показниками столичні Університет імені Шевченка чи Києво-Могилянська Академія можуть поглядувати згори вниз на всіх переслідувачів, але в футболі у нас несподіваний (і дуже серйозний) лідер – Державний торговельно-економічний університет. Його команда (раніше КНТЕУ-Меркурій, зараз – Меркурій-ДТЕУ) утримує лідерство й виграла практично всі вітчизняні змагання останніх років. Завдяки цьому ДТЕУ отримав право представляти Україну на міжнародному рівні.
Спершу, влітку, ДТЕУ виступив на чемпіонаті Європи серед вузів 2023 року в Тирані (що в Албанії). Наш представник послідовно обіграв студентів з Норвегії (з рахунком 4:0); Франції (2:0) та Швейцарії (6:1), потім пройшов у чвертьфіналі румунів, і хоча в фінал не пробився через недостатню довжину лавки запасних, у матчі за третє місце з рахунком 5:0 розгромив французів – Університет Нормандії із міста Руан. І знаєте, що? Бронзові медалі чемпіонату Європи багато хто вдома, в Україні, ще й назвав невдачею. Хоча багато-багато років не було такого успіху в нашого студентського футболу.
Восени Меркурій-ДТЕУ вирушив на чемпіонат світу серед вузів 2023 року, який приймав Китай. Грали наші – як пісню співали: перемогли в групі Австралію (6:0) та Південну Корею (2:1), у чвертьфіналі вибили Аргентину (3:0), у півфіналі – Уругвай (2:0). У фіналі на нашу команду чекали бразильці- збірна команда Університету Пауліста, відомого вузу із найфутбольнішого штату Сан-Паулу. Незважаючи на втому, травми та відсутність серйозної ротації, українці дали бій чарівникам футболу. Нічия 1:1, потім серія післяматчевих пенальті та підсумкова поразка 5:6. І срібні медалі Мундіалю як винагорода!
Митниця боялася пропускати делегацію, в якої стільки дорогоцінних металів
За один рік збірна команда ДТЕУ зібрала золото чемпіонату України серед вузів, бронзу чемпіонату Європи та срібло чемпіонату світу. Якби з’явилися футболісти в цьому своєму іконостасі зі всіма медалями та нагородами, то груди свої завішали б, як Леонід Брєжнєв, і далеко не кожен митник зважився б пропустити делегацію, в якої зібрано стільки дорогоцінних металів. Жартуємо. Ну, майже.
Насправді ж ця перемога – з категорії таких, про які фільми знімай. Тренерський штаб у складі старшого викладача кафедри фізичної культури і спорту ДТЕУ Олексія Яценка, легендарного динамівця Олександра Бойка (батька того самого воротаря Дениса Бойка) та заслуженого тренера України Анатолія Бузника зіткнувся з низкою труднощів і випробувань. Часи, самі розумієте, які – вивезти за кордон пару десятків чоловіків непросто (і назад повернути всіх, хехехе). Довелося задовго до турніру подавати список делегації, а потім труситися, щоб ніхто не травмувався, бо замінити не було як. Травми таки не оминули команду – забігаючи наперед, відзначимо, що один із захисників відіграв турнір з переломом руки, і як відіграв!.. Команда видала бойовий виступ, і багато з клубів, які просто елементарно відмовилися відпускати своїх гравців на міжнародний турнір у розпал сезону, дуже про це пошкодували.
До речі, крім, власне, медалей і другого місця, наші земляки виграли й майже всі індивідуальні винагороди:
⚽️ найкращий бомбардир – Хруль Денис
⚽️ найкращий воротар – Проценко Ярослав
⚽️ найкращий гравець – Лига Олег
А ось повний склад невідомих героїв, які зібрали для України срібло чемпіонату світу та бронзу чемпіонату Європи за один 2023 рік:
- Проценко Ярослав – ФК Гірник-Спорт м. Горішні Плавні
- Коркодим Арсеній – ФК Верес м. Рівне
- Романенко Андрій – ФК Гірник-Спорт м. Горішні Плавні
- Максимець Сергій – ФК Полісся м. Ставки
- Мохначук Дмитро – ФК Лісне Київська обл.
- Хруль Денис – ФК Штурм м. Іванків
- Ярмак Євген – ФК Діназ м. Вишгород
- Заяць Євген – ФК Полісся м. Ставки
- Бабич Ростислав – ФК Атлет м. Київ
- Гриб Андрій – ФК Коростень м. Коростень
- Лига Олег – ФК Полісся м. Ставки
- Варяник Віталій – ФК Полісся м. Ставки
- Комісар Микита – ФК Денгофф м. Денехівка
- Савчук Олександр – ФК Полісся м. Ставки
- Савчук Петро – ФК Полісся м. Ставки
- Стрілець Артем – ФК Чернігів м. Чернігів
- Сахно Олександр – ФК Локомотив м. Київ
А що ж нагороди, запитаєте ви? В УАФ не до того – наближаються вибори, нової влади ще нема. Навіть Всеукраїнська футбольна асоціація студентів не до кінця зрозуміла історичність того, що відбулося – там також змінилася влада, нові керівники, схоже, думають, що кожен рік їм будуть привозити медальки, і бажано – не шоколадні в фользі. Лише Всеукраїнське об’єднання тренерів з футболу по-своєму віддало належне цьому успіху Меркурія, вкотре відзначивши Тренером року в студентському футболі Олексія Яценка (наче був вибір при повній домінації в усіх турнірах).
Отже, привітаємо колектив із цим досягненням і побажаємо подальших успіхів. Щоб звернули увагу – схоже, доведеться надалі брати медалі рівнем повище. Ну, що ж – в них і раніше не вірили, а вони дивували, і тепер спробують. Така вже доля в них – весь час приємно нас дивувати. Спасибі їм за це.
Богдан Грищук
