Останнім часом президент США Дональд Трамп озвучив Росії та російському диктатору Володимиру Путіну низку заяв, які закликають «укласти угоду» для закінчення війни й загрожують різними покараннями за відмову зробити це – від «високих податків, мит та санкцій» до обвалу цін на нафту. Нова адміністрація також розгляне використання заморожених російських активів для фінансування постачання американської зброї Україні. Раніше Кремль сподівався, що Трамп швидко розпочне скасування бодай деяких санкцій, аби продемонструвати бажання до діалогу, але президент США фактично посилив тиск. Виглядає так, ніби своїми добрими стосунками з Путіним він тепер не дуже й дорожить.
Така жорсткість викликала збентеження навіть у головного союзника Трампа та Путіна в Євросоюзі – прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який довгий час погрожував заблокувати продовження санкцій проти Росії, мовляв, буду чекати на Трампа, але несподівано здався і погодився продовжити санкції проти РФ.
Своїми думками щодо останніх подій довкола початку мирного процесу та заяв зацікавлених сторін у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.
– Чого все ж варто очікувати від Дональда Трампа найближчим часом, зважаючи на його останні особисті заяви та заяви представників його адміністрації? З одного боку, маємо певну жорстку позицію, а з іншого – Трамп продовжує досить компліментарно відгукуватися щодо Путіна та Росії.
– Щодо заяв Трампа, то вони зроблені задля того, аби посадити Путіна за стіл переговорів. До речі, говорячи про санкції, той же Трамп сказав, що все-таки він більше віддає перевагу тарифам і митам, але і використання санкцій можливе, і про це казав також й спецпредставник щодо України Келлог, і держсекретар США Рубіо. Але якщо Росія погодиться з вимогами, з позицією Сполучених Штатів щодо початку переговорів і буде себе нормально поводити, то і ці санкції можна в перспективі послабити. Як на мене, друга частина цієї політики вкрай небезпечна.
Ще один момент – якщо собі уявити, що це спрацювало, Росія сідає за стіл переговорів, безумовно, збільшення виробництва нафти, продаж скрапленого газу здатні обвалити російські оборудки, і передусім знизити її спроможність воювати, тобто це точно важелі впливу на Росію.
Чому Трамп так певною мірою агресивно розпочав зразу ж тиснути на обидві сторони, бо це відповідає його завданню – вивільнити руки для вирішення внутрішньополітичних і зовнішньополітичних проблем та зосередитися на протистоянні з Китаєм.
Проте треба на все дивитися в комплексі. Наприклад, Росію, скажімо, посадили за стіл переговорів, а що нового й тим більше позитивного ми дізналися про позицію Трампа щодо врегулювання війни в Україні з погляду змісту? Тобто все, що ми знаємо, додає, я б сказав, песимізму і не має жодних підстав для оптимізму. Починаючи з припинення вогню по лінії розмежування, залишення контролю Росії за загарбаними територіями і створення незрозумілої демілітаризованої зони, невідомо під чиїм контролем. Плюс заяви Трампа, які ставлять хрест на наших перспективах щодо членства в НАТО. Знову ж таки розмову про те, що треба дати Україні якісь гарантії, тобто наче вони розуміють важливість цього питання, але фактично нічого не пропонують. Загалом, як на мене, ситуація, попри оці жорсткі заяви і готовність навіть до примушування Росії до початку переговорів, не має закривати і відвертати увагу від самого можливого змісту домовленостей, як їх бачить Трамп, у чому сьогодні й є основна загроза для України.
– Тобто ви вважаєте, що зараз не на часі сідати й починати розмовляти?
– Це мають вирішити і наші керівники, і наші партнери. Вирішити, на що передусім ми можемо розраховувати сьогодні. Я вже казав про те, що, як на мене, головним питанням зараз навіть є не власне початок переговорів. Головне на сьогодні – зупинити Путіна і перехопити в нього стратегічну ініціативу на фронті. Якщо цього не зробити, якщо ми і наші партнери не готові цього зробити, то переговори підуть під диктовку Путіна з трагічними наслідками для України, коли Москва висуватиме оці пункти Путіна, які фактично і навіть теоретично для нас абсолютно неприйнятні і, як на мене, є планом капітуляції України.
– Реакція Кремля на доволі різкі заяви Трампа досить стримана. Хоча заяви американського президента справляють враження, ніби Володимир Путін є не більш ніж маріонеткою, яка за першим покликом має прийти на переговори та укласти мирну угоду, або ж буде покарана. Тим часом Путін ніби не помітив такого собі ультиматуму і продовжив лестити президенту США, назвавши його «справді блискучою та талановитою людиною», погодився з ним, якщо би у Трампа «не вкрали перемогу» у 2020-му, війни в Україні могло не бути. Що він такий великий лідер, що європейські еліти в результаті «стануть біля ноги» Трампа і «ніжно помахуватимуть хвостиком». Багато хто вбачає в цьому спробу маніпулювати трампівським его.
– Як на мене, тут головне питання, чи потрібні Путіну дійсно перемовини. Я вважаю, що якщо і потрібні, то лише для того, щоб перегрупувати свої збройні сили та знову атакувати Україну. Тобто це потрібно йому лише з військового погляду. З іншого боку, судячи з усього і як видно з оцінок експертів, російська економіка нарешті захиталася, і це Путін також враховує. Тобто йому потрібна передишка з багатьох факторів, але лише для продовження агресивних дій у недалекому майбутньому. Саме тому він, скажімо так, більш спокійно реагує на жорсткі висловлювання Трампа.
У Трампа начебто це розуміють. Принаймні про те, що потрібен реальний та тривалий мир, говорить Рубіо. Плюс ви правильно сказали, очевидно, він розраховує на своє вміння вибудовувати стосунки з Трампом, і якщо не маніпулювати, то впливати на нього, адже фактично всі їхні зустрічі завершувались на користь Путіна. Це, мабуть, Путін також розуміє.
Обрання Трампа розглядається Путіним, його оточенням як безумовний плюс. І вони, я вважаю, зараз тим більше розраховують на досягнення якихось домовленостей, які відповідатимуть інтересам Росії. Особливо якщо подивитися на заяви Трампа щодо Гренландії, Панамського каналу та Канади. Що фактично свідчить, що погляди на світовий порядок, на право великих держав проводити політику на власний розсуд є тотожними і в Путіна, і у Трампа.
Я не відкидаю, що за завісою цих «димових» заяв, які досить часто протирічать одна одній, відбуваються контакти між РФ та США за нашою спиною. І дуже важливо, щоб оці всі перемовини між Трампом і Путіним – чи то це буде зустріч, чи телефонна розмова – не відбувалися за нашою спиною, щоб цього принципу «нічого про Україну без України» дотримувались. Але чи буде так, сьогодні мені, чесно кажучи, не зрозуміло. Було б дуже добре і правильно, якби зустрічі або контакту Трампа з Путіним передувала розмова з президентом України.
– Зважаючи на те, що ви сказали, наскільки можлива нова Ялта між Трампом, Путіним і лідером Китаю Сі Цзіньпіном? Трамп вже заявив, що він та Путін під час зустрічі можуть зробити щось «значне».
– На Заході, зважаючи на останні події, ці аналогії виникають. Я б сказав, з категорії того, про що не хочеться навіть думати. І отут, для того щоб це не відбулося, важливо, щоб і наша позиція була завжди чіткою. Мають відреагувати і європейці, які повинні вже не тільки говорити про «недопущення поділу Україну», а доповнити свою риторику конкретними діями. А небезпека «Ялти» існує. Я про це почав думати особливо після заяв Трампа, начебто недотичних до України. Вони, на мій погляд, створюють дуже тривожне підґрунтя для перемовин і можливих контактів між Трампом і Путіним.
– Путін знову завів пісню про так звану нелегітимність керівництва України. Мовляв, Володимир Зеленський зараз «нелегітимний лідер» і не має права щось там підписувати на ймовірних переговорах. Загалом усі представники Кремля останнім часом акцентують на одному – на бажанні Путіна обговорювати Україну з Трампом без участі власне України. Те, що Росія відмовляє Україні в суб’єктності, не є новиною, але чи погодиться із цим Трамп?
– Я не думаю, що він на це погодиться, тим більше заявити про це публічно. Для чого це робить Путін, зрозуміло, навіть якщо винести за дужки його особисте ставлення до президента України. Як завжди, він хоче підвищувати ставки, дестабілізувати ситуацію для України. Окрім того, Путін таким чином залишає собі лазівку і з часом може сказати: «Ну, ми це уклали з «нелегітимною» владою, тому я не збираюся дотримуватись жодних домовленостей».
Є ще один момент, на який хотілося б звернути увагу. Очевидно, що такі заяви про так звану нелегітимність української влади – це ще й сигнал своїм симпатизантам в Україні, які зараз притихли та сидять під столом. Я гадаю, що цими словами Путін дає сигнал, що готуйтеся вступити на політичну арену, займати провідні позиції в парламенті. І до цього треба ставитись також дуже серйозно.
– Щодо гарантій безпеки. Bloomberg повідомляє, що у Трампа нібито готові на те, щоб США надали певні гарантії безпеки Україні, а в обмін на це очікуватимуть, що Європа візьме на себе більшу частину виконання будь-якої потенційної угоди. Авторитетне американське видання – Foreign Policy навіть наводить два варіанти, які запропонують Україні в обмін на «мирну угоду» з РФ. Перший варіант розглядає військову та економічну допомогу Україні. У другому йдеться про поширення на українську територію статті договору НАТО, де напад на одного члена Альянсу розглядається як напад на всіх.
– Єдина реальна гарантія – це вже визнають майже всі – це членство України в НАТО. На цьому Трамп поставив хрест, принаймні в середньостроковій перспективі. По-друге, Рубіо сьогодні каже, що так, Україні треба надати гарантії, щоб Путін не вдарив знову. Все нібито правильно, але які можуть бути гарантії, якщо його президент каже про те, що НАТО виключено. Які можуть бути інші гарантії – я хотів би, щоб Рубіо, Трамп, або Келлог нарешті хоча б щось про це сказали, що ж вони мають до увазі. Останні заяви Трампа про те, що американські війська не будуть в Україні, я в це вірю більше, ніж у можливість якихось американських гарантій. Тому в мене ніякого навіть мінімального оптимізму в цьому напрямі немає. Адже, якщо одна гарантія відкидається, то яка може бути інша? Це питання, на яке я хотів би побачити відповідь, але її немає.
– Тоді про які мирні перемовини можна говорити, якщо навіть гіпотетично Україні нічого не пропонують?
– Абсолютно правильно. Ще раз повторюсь, зараз ключове питання – зупинити просування Росії. Лише після цього можна допускати якісь перемовини з прийнятними для України умовами. Якщо цього не відбудеться, то Путін так і буде тиснути і шантажувати. Поки що ж ситуація дуже тривожна.
