Росіяни, попри спершу гібридну, а далі й повномасштабну війну проти України, окупацію частини українських територій і вбивство тисяч наших громадян, продовжують набиватися українцям у «брати». Теза про «братній» або й «один» народ, підхоплена російською пропагандою від політичного керівництва РФ, мирно уживається у головах російського населення з багатовіковою традицією вивищення росіян над українцями та кпинів над «недолугими», «тупуватими» й «жадібними» жителями сусідньої України.
Українці від настирних «родичів» усіляко відхрещуються, а про те, що жодного «братства» між українським і російським народами ніколи не було, свідчать не лише об’єктивні історичні розвідки, а й етнографічні праці й навіть елементарні фото XIX сторіччя, що фіксували українців та росіян у побуті. OBOZ.UA пропонує поглянути на світлини, що знищують брехню російських шовіністів про «один народ».
На світлинах, зроблених в Україні у XIX сторіччі, українці постають охайно вбраними у національний одяг – як під час відпочинку, так і на роботах у полі чи по господарству. Ці фото буквально випромінюють те, що писав свого часу про співвітчизників етнограф Павло Чубинський.
У сьомому томі своєї фундаментальної праці «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край», що побачив світ 1872 року, майбутній автор гімну України описував українців як красивих людей, переважно темноволосих із темно-сірими, рідше – карими очима. Він відзначав, що більшість жителів України – худорляві. Чоловіки – серйозні, неквапливі й неговіркі, жінки ж – балакучі, привітні й дуже сентиментальні.
Водночас Чубинський зазначав, що українці мають серйозний розум, є глибокодумними, здібними до логічного мислення, а властива нашому народові чуттєвість відобразилася в усіх проявах життя. Також визначальними рисами нашого народу етнограф визначав вроджену впертість, силу волі, цінування власної особистості й любов до свободи.
До того ж, на світлинах, зроблених у XIX сторіччі на Наддніпрянщині офіційним фотографом Київського університету Йосифом Кордишем для Географічного товариства, видно, що навіть ті українці, які жили скромно або й геть бідно, намагалися прикрасити свої хати, огородити обійстя акуратними тиночками й зберігати своє подвір’я та хату в чистоті й порядку.
Натомість «братній» російський народ був і залишається геть інакшим. І це визнають навіть російські історики та етнографи.
Так, доктор історичних наук Володимир Безгін із Тамбова у статті «Традиции крестьянского быта конца XIX — начала XX веков (пища, жилище, одежда)» відзначав, що харчувалися росіяни дуже одноманітно, готувати не любили, а розмаїття страв вважали пустощами. Традиційними стравами щоденної російської кухні були «варево», «мура» та «тюря» (хліб, замочений у воді з додаванням олії). Навіть хліб із пшениці був для росіян величезною рідкістю, а на городах вони дуже довго садили тільки капусту й моркву. Про запаси харчів росіяни не дбали.
Не цікавило жителів Росії XIX сторіччя й облаштування своїх домівок. Переважну більшість хат топили «по-чорному»: печі в них не мали димарів – і весь дим залишався у приміщенні. Підлогу в хатах росіяни встеляли соломою, на яку справляли природні потреби. Милися російські селяни у кращому разі раз чи двічі на місяць, при цьому «традиційних російських бань» тоді у селах були одиниці. Хати жителі Росії прибирали двічі на рік: перед Великоднем та Різдвом.
Світлини з російських регіонів того періоду прекрасно ілюструють, наскільки занедбаними були російські хати й вулиці, як разюче відрізнявся зовнішній вигляд росіян та українців.
Нагадаємо, раніше OBOZ.UA розповів про п’ять маловідомих фактів про легендарну скіфську пектораль. Цей символ влади, створений невідомими майстрами ще у IV сторіччі до нашої ери, вражає витонченими деталями та потужним смисловим наповненням сюжетів, з яких «зіткано» цю прикрасу.
Пектораль вагою у понад 1 кг із чистісінького золота заслужено визнано шедевром світового мистецтва і найбільшою знахідкою XX сторіччя.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
