У Румунії стартує виборча феєрія – сьогодні, 24 листопада, країна візьме участь у першому турі президентських виборів. Два кандидати, які отримають найбільшу кількість голосів, вийдуть до другого туру, який відбудеться 8 грудня. Між цими подіями, а саме 1 грудня, пройдуть парламентські вибори, які визначать, яка партія чи партії очолять уряд Румунії на найближчі чотири роки.
Результати виборів досить важливі через стратегічну близькість до України, вони можуть утримати Румунію на її здебільшого проєвропейському, центристському шляху — або схилити її до більшої політики спротиву офіційному Брюсселю, на кшталт Угорщини чи Словаччини.
Вибори можуть визначити, чи Румунія продовжуватиме підтримувати Україну в боротьбі з Росією, чи підтримуватиме припинення вогню на кшталт позицій Орбана та Фіцо.
Про те, чого чекати від виборів у Румунії, – у матеріалі OBOZ.UA.
Президентські вибори – інтрига зберігається
Лідер президентських перегонів у Румунії, якщо вірити соціологічним прогнозам, очевидний – кандидат від соціал-демократів, чинний прем’єр-міністр Марчел Чолаку, який рішуче підтримує Україну, її членство в ЄС і НАТО. Головна інтрига – кандидат, який посяде друге місце, що може вплинути на політичне життя країни сильніше, ніж сам переможець.
На вихід до другого туру претендують одразу декілька кандидатів. Серед них представник Націонал-ліберальної партії – Ніколає Чуке, лідер ультраправої партії AUR Георге Сіміон та кандидатка від правоцентристської партії «Союз порятунку Румунії» (USR) Елена Ласконі, а також колишній заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоане, який балотується як незалежний депутат.
Більшість з цих кандидатів у дебатах, які відбулися напередодні першого туру, підтримали план новообраного президента США Дональда Трампа щодо мирних переговорів в Україні, заявивши, що вони не вірять, що можливо досягти миру, якщо країна не поступиться Росії частиною території.
«Очевидно, що Україна не має ресурсів, щоб повернути всі втрачені території. Крим майже неможливо повернути, а Донбас уже зросійщений», – заявив Мірча Джоане.
Єлена Ласконі, єдина кандидатка з тих, хто має шанси на другий тур, відкрито виступає проти відмови України від втрати територій, заявивши, що це надихне диктатора Росії Володимира Путіна. Риторика Ласконі спрямована на посилення позицій ЄС, НАТО та підтримку України.
«Якщо Україна поступиться територією, Путін не зупиниться», – сказала вона. – Ми повинні допомогти Україні виграти цю війну».
На сьогодні склалася доволі цікава ситуація, якщо до другого туру виходить пара Чолаку – Сіміон, то інтриги не буде взагалі, виграє чинний прем’єр. Якщо до другого туру пройде якийсь інший кандидат, чи Джоане, чи Чуке, чи Ласконі, тоді інтрига зберігається, адже Чолаку має не дуже бездоганну репутацію, і знайдеться чимало виборців, які будуть голосувати за альтернативного кандидата, звісно, якщо ним буде не скандальний Сіміон.
Небезпечна гра прем’єра
Хоча за опитуваннями лідерство Чолаку не піддається сумніву, але так було не всю передвиборчу кампанію. На початку року у Румунії був інший лідер на виборах президента – Мірча Джоане, який значно випереджав усіх конкурентів. Після чого проти нього розпочалася досить потужна кампанія протидії, що значно позначилося на його рейтингу. Хоча й сам ексзаступник генсека НАТО надав привід виборцям змінити свою думку. Так, Джоане було помічено у ресторані в компанії неоднозначних фігур румунського політикуму. Учасники вечері заперечили, що під час зустрічі вели якісь політичні переговори, зазначивши, що розмова була дружня та про «спорт», але румунське суспільство не повірило.
Чому розпочалась така кампанія проти Джоане? Це свідома стратегія прем’єр-міністра Румунії Чолаку, який зрозумів, що Джоане може його перемогти. Тому було вирішено просто не допустити реального конкурента до другого туру. При цьому він почав підігрувати дуже несподіваним гравцям. Чимало румунських експертів припускають, що Чолаку став свідомо допомагати ультраправому Сіміону, який багатьма румунами сприймається досить негативно, з тим, щоб саме він потрапив з ним до другого туру.
Подібну стратегію свого часу в Україні реалізовував Леонід Кучма, коли фактично заштовхав одіозного лідера комуністів Симоненка, щоб він пройшов у другий тур, де українці з двох зол обрали менше – Кучму.
Таким самим чином зараз діє і Чолаку. Він переконаний, що якщо одіозний Сіміон пройде до другого туру, то всі притомні люди проголосують за Чолаку, і він виграє. Головний ризик тут полягає в тому, що в такий спосіб, не створюючи перешкод для лідера ультраправих на президентських виборах, Чолаку одночасно не створює їх і на парламентських, і відповідно результати у парламенті для ультраправих через це будуть вищими, ніж могли би бути, якби із Сіміоном вели політичну боротьбу, а не підігрували йому.
Антиукраїнські партії пройдуть до парламенту
На перший погляд парламентські вибори нічого небезпечного Україні не несуть, адже з високою ймовірністю більшість голосів заберуть нині провладні партії – соціал-демократів (PSD), яка за опитуваннями претендує на третину голосів, та націонал-лібералів (PNL), яка планує взяти 20 відсотків. Нині з ними Україні відносно комфортно співпрацювати. Передбачається, що до парламенту увійде блок політичних сил Об’єднаний альянс правих та Союз порятунку Румунії, що мають проєвропейські та проукраїнські погляди, та партія угорців Румунії.
Водночас відкрито антиукраїнські партії також будуть присутні у румунському парламенті, значно збільшивши свої електоральні здобутки. Так, підтримка антиукраїнської партії «Альянс за об’єднання румунів» (AUR) на чолі з ультраправим політиком Георге Сіміоном, доволі активно зростає. Потрапивши до румунського парламенту у 2020 році вперше, коли мало хто очікував на значний успіх ультраправих, вже на виборах до Європарламенту в червні цього року AUR здобула майже 15% підтримки, що знову значно перевищило прогнози.
На нинішніх парламентських виборах партія Сіміона за соцопитуваннями претендує вже на 18-22 відсотка голосів, але як показує практика, може отримати більший результат, що стане великою проблемою для проєвропейських партій країни.
Хто буде проти України?
Незважаючи на яскраву історію корупційних скандалів, Румунія тривалий час вважалася надійним союзником НАТО у Східній Європі та країною, яка переважно грає за правилами ЄС у цьому регіоні. Це вигідно відрізняє її від інших країн, таких як Угорщина, Словаччина та Болгарія, які постійно викликають побоювання щодо верховенства закону та тяжіння до Росії. Але існують побоювання, що ситуація може змінитись. Звісно, що передусім варто звернути увагу на лідера ультраправих, що набирає популярності, – Георге Сіміона. Він підігрує Росії і формує свій порядок денний на антиукраїнській, антинатовській та антиєвропейській риториці. З початку повномасштабної війни РФ проти України цей політик активно виступає проти допомоги Україні, поширюючи кремлівські наративи щодо війни та проти вступу країни до ЄС та НАТО.
Після 24 лютого 2022 року Сіміон активно лобіював припинення транзиту українського зерна через румунські порти, вимагав зупинити підтримку України та Молдови і переконував, що санкції проти Росії треба скасувати.
Сіміон, який набирає популярності та впевненості, пообіцяв зайняти більш жорстку позицію щодо ЄС та захищати національні інтереси Румунії, навіть якщо це означає відмову від законів Євросоюзу. У разі обрання президентом цей політик також пообіцяв призупинити військову допомогу Україні та підтримати мирну угоду, укладену за посередництва Дональда Трампа, навіть якщо це означатиме, що Україні потрібно буде погодитися на територіальні поступки.
Ще один неприємний фактор для України – до парламенту Румунії, найімовірніше, потрапить і скандальна антисемітська, проросійська політикиня Діана Шошоаке з партією SOS, яка відкололася від AUR і яка в червні цього року несподівано здобула два місця в Європейському парламенті. Ця політсила також відома тим, що виступає проти підтримки України, а її лідерка – тим, що регулярно і без жодного сорому відвідує російське посольство у Бухаресті. Хоча Конституційний суд Румунії зняв її з виборів президента, але у парламенті вона, вірогідно, буде.
Свого часу саме Діана Шошоаке подала законопроєкт, який пропонує скасувати договір про добросусідство і співробітництво Румунії та України. Вона закликала «приєднати історичні території». Йдеться про Північну Буковину, Герцу, Буджак (Кагул, Болград, Ізмаїл), історичний Марамуреш та острів Зміїний. Вона заявила, що Румунія «повинна відновити культурну ідентичність, традиції, звичаї та релігію населення». При цьому вона просить «врахувати» допомогу Бухаресту Україні у війні і «віддати території».
Поки не зрозуміло, чи омине Румунія політичну турбулентність
Найвищі показники на парламентських виборах мають дві політичні сили – соціал-демократи і націонал-ліберали, які зараз є правлячою коаліцією, так би мовити, заклятих друзів, тому що тривалий час ці дві політичні сили були основними конкурентами, вони постійно сперечалися між собою і конкурували. І лише в останню каденцію спромоглися домовитися на ротаційній основі. Спочатку був прем’єр від партії націонал-лібералів, потім ним став прем’єр від партії соціал-демократів і, власне, останні роки у такому форматі уряд і існував. З інших політичних сил, які становлять інтерес, – це Союз порятунку Румунії, ще одна політична сила, відносно молода, яка свого часу теж була в урядовій коаліції, але покинула її – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергій Герасимчук.
На думку експерта, небезпеку для України становлять AUR і SOS, які очолюють відповідно Сіміон і Шошоаке. Діана Шошоаке насправді не є якимось доволі сильним політиком, тому що попри те, що вона у політиці давно, сама вона відкололась колись від AUR, її прогнали за надмірну радикальність, тоді вона створила свою політичну силу, але це не завадило їй увійти навіть до Європарламенту, хоча і не без скандалів.
«Що стосується Сіміона, то він відзначається проросійськими заявами. Занепокоєння викликає й те, що представники його політичної сили почали експлуатувати тематику Великої Румунії, а це, нагадаю, ті території, які зараз належать Україні, які належать Республіці Молдови, так ось, мовляв, без цих земель, без об’єднання Румунія ніколи не стане повноцінною державою», – говорить Сергій Герасимчук.
Загалом якщо говорити щодо парламентських виборів, то, на думку Герасимчука, поганою новиною є те, що незрозуміло, яким буде кінцевий альянс. Тобто, умовно кажучи, Україну цілком задовольнило б, якби цей альянс складався з чотирьох політичних сил – соціал-демократів і націонал-лібералів, а також угорців Румунії і, власне, Союз порятунку Румунії. Але поки що не зрозуміло, чи це станеться. Гарна новина полягає в тому, що наразі ніхто з мейнстримних політичних сил не готовий працювати з ультраправими, проросійськими партіями.
«З погляду стабільності Румунії, очевидно, що саме широка коаліція є ідеальним варіантом. Але поки що не зрозуміло, що буде превалювати – політичний егоїзм національного масштабу, чи все-таки розуміння ситуації, що якщо Румунія зараз втрапить у зону політичної турбулентності, то у неї будуть проблеми. Проблеми на шляху повноцінного приєднання до Шенгенської зони, тому що Румунія зараз долучилася до неї після багатьох років переговорів, але лише при авіаційному сполученні, на сухопутному сполученні країна ще не є повноцінним членом Шенгенської зони. Так само постане питання приєднання до Єврозони», – зазначив Сергій Герасимчук.
