Фініш березня 2026-го року ознаменований у Житомирській області прийняттям розпорядження № 569 керівника обласної військової адміністрації, згідно з яким затверджено обласну соціальну цільову програму «Молодь Житомирщини» на 2026–2029 роки.
У документі зазначено, що основною метою програми є формування у молоді відчуття належності до українського суспільства, посилення громадянської самоідентифікації, розвиток життєстійкості та створення умов для особистісної і професійної самореалізації. Молодь розглядається як ключова складова людського капіталу області, від якої залежить майбутнє регіону.
Аби не копіювати бюрократичних словесних конструкцій, за якими чиновники зазвичай ховають справжній (людський) зміст прийнятого документа, зазначимо, що подібні програми у лютому-березні 2026 року ухвалені у більшості областей України. Чим викликаний цей процес і наскільки дієвим може стати комплекс заходів із підтримки молоді, розвитку молодіжної ініціативи, компетентності, професіоналізму?
Насамперед варто зауважити, що в Україні нарешті спромоглися визнати низку ключових викликів у сфері молодіжного життя. Передусім це чисельність молоді в країні. Якщо станом на 1 січня 2022 року в Україні було 9 млн 969 тис. молодих людей (14-35 років), то вже на старті 2024 року така чисельність сягнула лише 7 млн 654 тисячі осіб. «Мінус» очевидний, і головне, що він зменшується із галопуючими темпами. Якщо порахувати кількість молоді у Житомирській області (а тим паче у Романівській громаді), то відсотки та показники зменшення молоді будуть також очевидними і вражаючими. Другий фактор, який має неабияк тривожити суспільство, – зниження ролі молоді у житті суспільства. Ну і нарешті цілком очевидний фактор, про який знає в Україні більшість людей, – це зростання у середовищі молоді міграційних настроїв.
Ще одна проблема, яку зазвичай влада визнає, але на яку особливо не зважає. Йдеться про те, що сучасна молодь відчуває крайню недовіру до органів державної влади і так само – до органів місцевого самоврядування. Соціологічні обстеження, моніторингові опитування у Житомирі, Бердичеві, Овручі, Андрушівці засвідчують цікаву особливість: місцева молодь у масі своїй (до 75-80%) вважає, що місцева влада не цікавиться питаннями молодіжного життя, а саме молодіжне життя у тому вигляді, яким його сприймає молодь, існує як самостійний сегмент життя суспільства. Тобто від влади не залежить, і влада на нього не впливає. Це не лише хибний погляд, але й небезпечна тенденція, яка якраз і засвідчує повну відірваність молодіжного середовища від участі у житті місцевої громади. Однією із причин такої ситуації є відсутність належної інфраструктури для неформальної освіти та культурного розвитку молоді. У пояснювальній записці до програми, ухваленої Житомирською ОВА, сказано, що станом на 1.02.2026 року у Житомирській області утворено 40 молодіжних консультативно-дорадчих органів (так званих молодіжних рад). Там же сказано, що 30 із них реально працюють (ведуть активну діяльність). Під активною діяльністю розуміють більш-менш періодичні засідання молодіжної ради, а також певні заходи, які молодіжна рада періодично проводить.
Наскільки варіативною є тематика напрямів роботи молодіжних рад, питання не стоїть, однак певним показником намагання місцевої влади поліпшити, а можливо – тільки започаткувати систему заходів з молодіжної політики є кількість із 368-ми працівників, які пройшли курс навчання за спеціальною тренінговою програмою «Молодіжний працівник». Якщо спробувати поділити таку кількість фахівців на чисельність РЕАЛЬНО працюючих молодіжних рад, то цифра має аж занадто оптимістичний вигляд (по 12 працівників у кожній із молодіжних рад), а насправді є звичайним статистичним і дуже формалізованим показником, який не пов’язаний з реальним життям. З іншого боку, виникає питання стосовно відсутності навіть формально створених у лоні трьох десятків територіальних громад Житомирщини молодіжних рад. Адже громад у Житомирській області аж 66, а молодіжних рад – лише 30!
Які важливі чинники, складові частини молодіжної політики нині викликають найбільше нарікань у молодіжному середовищі, або ж які найважливіші завдання у площині молодіжної політики мають бути пріоритетними?
Вже у молодших класах сучасної української школи у дітей з’являється, а потім і посилюється високий рівень залежності від гаджетів, на основі чого виринає нова шкідлива залежність – ігроманія. Заходи із врівноваження такої залежності можна вирішувати як на рівні центральної виконавчої влади, так і на рівні місцевих громад. Однак робити вигляд, ніби ця проблема має суто екзотичне походження і громади не стосується, не варто. Ще одна проблема, яка має безпосередньо пов’язана з молодіжним середовищем у всіх без винятків громадах України, стосується низького рівня ознайомлення молоді із інструментами для висловлювання власних поглядів, оцінок та ідей. Вкупі із слабкістю навичок критичного мислення молодь вже на рівні шкільного та студентського життя опиняється у своєрідному суспільному офсайді – ізоляції і як порятунок обирає шлях еміграції, де життя «краще і заможніше». Дарма, що рівень інтегрованості української молоді у європейське молодіжне середовище залишається суто символічним (а насправді – низьким). Тим паче молодь сільської місцевості має у цьому питанні куди гірші показники і загалом почувається навіть на рівні урбаністичної України меншовартісно і навіть упосліджено.
Зрештою, тепер про нагальні завдання, що можуть бути першочерговими у плані виконання заходів молодіжної програми, яка вочевидь (вслід за обласною) має бути розроблена і напрацьована у кожній із громад Житомирщини. Житомирська ОВА вже за тиждень–другий однозначно надішле до керівників громад рекомендації щодо необхідності створення власних молодіжних програм. Які завдання варто в них передбачити як першочергові і найбільш реалістичні для виконання?
Найпершим чином – це підтримка молоді, яка досягла очевидних успіхів у певних видах творчо-мистецької, навчальної чи спортивної діяльності. У Романові, наприклад, подібна програма є і діє вже котрий рік. Ще один напрям діяльності молодіжних рад – налагодження системи неформальної освіти у молодіжному середовищі. Окремим вектором у цьому сенсі є формування підприємницької культури серед молоді. Надважливе завдання у такому контексті – фінансова грамотність чи навіть фінансовий всеобуч значної частини молоді учнівського та студентського віку (14-24 роки). Якраз тут, у ході заходів неформальної освіти, формуються і розвиваються задатки лідерів, а також створюються важливі передумови для започаткування власної справи для малих і середніх бізнесових проєктів.
Важливо зауважити, що програма «Молодь Житомирщини» вже у 2026-му році підкріплена певним фінансовим ресурсом. Зокрема вже у поточному році на реалізацію заходів вищезгаданої програми у Житомирській області передбачено 4 млн 604 тис. грн. У 2027-му – 5 млн 23 тис. грн; у 2028-му – 7 мл .832 тис. грн.
Детальний розпис напрямів витрат програми «Молодь Житомирщини» варто з’ясувати із перспективою співпраці подібних молодіжних програм, створених у громадах нашої області із програмою «Молодь Житомирщини». Безумовно, кожна із громад, формуючи заходи молодіжної програми, змушена буде передбачити для потреб її реалізації хоча б невеликі або ж і суто символічні кошти. Однак молодь громади повинна розуміти і відчувати окремішність своїх, суто специфічних, інтересів, які на перших порах варто навчитися чітко формулювати і ще чіткіше усвідомлювати. З цього власне все й розпочинається.
Віктор Першко
