Фото: Meszárcsek Gergely з сайту Pixabay
2024 року мінімальна зарплата зросте майже на 20%, проте, кажуть економісти, до реального зростання українських доходів це не призведе. Що потрібно зробити для подолання бідності в Україні і чи стане це вагомим економічним чинником для того, щоб біженці повернулися з Європи додому?
Мінімальна виросте, середня підтягнеться
Відповідно до Бюджету-2024, зростання мінімальної зарплати наступного року відбудеться двічі. З 1 січня мінімалка зросте із нинішніх 6700 до 7100 грн, а з 1 квітня – до 8000 гривень.
Середня зарплата підтягуватиметься за мінімальною. За даними Держстату, середня зарплата в Україні у першому півріччі 2023 року сягнула 16 306 грн (брутто). Очікується, що до кінця 2023-го вона зросте до 18 527 грн, а 2024-го – до 21 809 гривень.
Втім, середня зарплата в Україні продовжує залишатися «середньою температурою по лікарні». Якщо проаналізувати недавнє опитування НБУ, сьогодні українці фактично поділені на багатих та бідних, тож цю середню зарплату мало хто отримує. Як говориться у відомому жарті, одні їдять м’ясо, інші – капусту, а в середньому всі їдять голубці.
За даними опитування регулятора, якщо 2021-го на харчуванні економили 12,2% українців, то 2023-го частка найбідніших зросла до 26,2%. Водночас частка тих, хто може собі дозволити будь-які покупки, збільшилася в 3,5 рази – з 0,5% до 1,7%.
Також майже втричі зросла кількість українців, які можуть дозволити собі їжу, одяг, взуття, побутову техніку. Економісти, до речі, у такому одночасному зростанні і багатих, і бідних нічого парадоксального не бачать і пояснюють: механізм розподілу національного доходу став ще більш несправедливим. На очах відбувається переформатування суспільства та його жорстка поляризація. А ось чисельність тих, кого в нас прийнято називати середнім класом, йде до мінімуму.
Зрушень немає
Експерти зазначають, що на користь зростання мінімалки працюють кілька факторів.
По-перше, ціни постійно зростають, і реальний прожитковий мінімум вже давно не відповідає рівню мінімальної оплати праці.
По-друге, підвищення мінімалки автоматично означає збільшення припливу грошей до бюджету з боку компаній, які сплачують працівникам мінімалку.
По-третє, згідно з прогнозами, відновлення економіки розпочнеться вже у 2024 році, внаслідок чого почнуть підніматися і ціни, і зарплати. І щоб синхронізувати це зростання, мінімальну зарплату потрібно поступово піднімати.
І наостанку — зростання мінімальної зарплати формально демонструє турботу уряду про співгромадян.
Водночас, незважаючи на те, що зростання мінімалки в Україні часто подають як один із кроків щодо подолання бідності, на жаль, цей крок не допомагає. Роками ми лише й чуємо про те, як зростають українські зарплати та пенсії, однак у гаманцях від цього грошей більше не стає. Вся річ у тому, що у гривневому еквіваленті зарплати справді збільшуються семимильними кроками, алде у доларовому – практично стоять на місці.
Так, наприклад, згідно з даними Держстату, середньомісячна зарплата у 2013 році становила 3282 грн, або 410 доларів за курсом 8 гривень за «зелений». Середньомісячна зарплата у першому півріччі 2023-го, як уже говорилося вище, становить 16 306 грн, що за нинішнього курсу 36,04 грн за долар становить 452 долари. Як бачимо, зростання у валютному еквіваленті за 10 років не таке вже суттєве, хоча у гривні середня зарплата зросла за цей період у 5 разів.
Економісти пояснюють: підвищувати соціальні стандарти в країні необхідно, але пропорційно до економічного зростання країни. У нас же, згідно з різними прогнозами, економіка 2024 року зросте на 3,5-3,6% (це не кажучи про падіння 2022-го на 29,1%), а мінімалку планують підняти майже на 20%.
– Механічне зростання мінімалки – це шлях у нікуди, – зазначив у коментарі KP.UA президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. — Без реального зростання економіки та продуктивності праці зростання мінімалки веде просто до вибілювання зарплат, підвищення надходжень до бюджету з білої частини доходів та до чергового зростання цін. Тобто купівельна спроможність зарплат у результаті навіть знизиться.
Трудова бідність плюс відсутність перспектив
Але якщо зростання мінімалки не тільки не допомагає, а й посилює ситуацію з бідністю, який вихід залишається? Залишити мінімальну зарплату на одному рівні та роками не піднімати — теж не виглядає гарним рішенням.
Аналітик Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій Кущ не перший рік наполягає: Україні треба розпочати з подолання трудової бідності. У нашій країні ні до війни, ні під час війни не було і немає проблеми знайти роботу на мінімальну зарплату. Проблема — на цю зарплату вижити.
Якщо в розвинених країнах людина може скотитися у бідність після втрати роботи, то у нас вона бідна, навіть працюючи. Більшість працюючих українців ледве дотягують від авансу до зарплати, а про відкладення заощаджень навіть не йдеться.
На думку експерта, Україні потрібно проводити нову економічну політику, серйозні реформи щодо посилення соціальної відповідальності бізнесу, а також знайти новий консенсус між суспільством, бізнесом та державою у сфері перерозподілу додаткової вартості в економіці. Йдеться про зміну структури перерозподілу внутрішнього доходу на користь працівників, а не власників ФПГ.
– Крім того, потрібно підвищувати рівень додаткової вартості у вітчизняних продуктах, адже сировинні країни не можуть сплачувати високих зарплат. А також не збільшувати, а зменшити податкове навантаження на фонд оплати праці, – зазначив експерт у коментарі KP.UA. – «Широка» загальна бідність зникне лише після того, як вдасться перемогти трудову бідність.
Останнім часом у суспільстві перманентно виникає дискусія про те, що українські біженці, котрі сьогодні живуть у Європі, просто не повернуться на такі зарплати. Проте, кажуть економісти, зростання мінімальної та навіть середньої зарплати буде дуже мало для того, щоб це вважалося вагомим економічним фактором на користь повернення. Для того, щоб зробити життя в Україні економічно привабливим, потрібні довгострокові фактори стабільності. Тобто люди мають бачити перспективи, і насамперед це стосується системи пенсійного забезпечення та охорони здоров’я. Людина повинна розуміти, де і за рахунок яких коштів вона лікуватиметься, як і за скільки років вона зможе заробити собі на гідну пенсію. Але натомість ми регулярно слухаємо то заяви чиновників про те, що через 20 років пенсій не буде, то заклики вивести українців із зони комфорту та зламати все соціальне.
А тим часом
Для бюджетників пропонують встановити ставку військового збору від 1,5 до 50%
Минулого тижня у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №10267, який пропонує встановити диференціальний підхід до оподаткування військовим збором в умовах воєнного стану. Зокрема, ставку військового збору для платників податків державної та комунальної форми власності пропонують прив’язати до місячного оподатковуваного доходу у мінімальних зарплатах (МЗП):
1,5% — з місячного доходу до 3 МЗП (на сьогодні — до 20,1 тис. грн) 3% — з місячного доходу від 3 до 5 МЗП (20,1 — 33,5 тис. грн) 5% — з місячного доходу від 5 до 7 МЗП (33,5 — 46,9 тис. грн) 7% — з місячного доходу від 7 до 10 МЗП (46,9 — 67 тис. грн) 10% — з місячного доходу від 10 до 15 МЗП (67 — 100,5 тис. грн) 15% — з місячного доходу від 15 до 20 МЗП (100,5 — 134 тис. грн) 20% — з місячного доходу від 20 до 30 МЗП (134 — 201 тис. грн) 25% — з місячного доходу від 30 до 40 МЗП (201 — 268 тис. грн) 30% — з місячного доходу від 40 до 50 МЗП (268 — 335 тис. грн) 40% — з місячного доходу від 50 до 70 МЗП (335 — 469 тис. грн) 50% — з місячного доходу від 70 МЗП (понад 469 тис. грн).
«В умовах воєнного стану особливо великий запит на справедливість, — йдеться в пояснювальній записці до документа. – І однією з важливих складових сприйняття справедливості є заробітки у державному (комунальному) секторі. Неозброєним оком помітна соціальна напруга, пов’язана з тим, що навіть в умовах воєнного стану в Україні є категорії осіб, які отримують у державному секторі невідповідні із заробітками абсолютної більшості громадян (і пенсійним забезпеченням абсолютної більшості пенсіонерів) високі заробітні плати. Оскільки законопроєкт, яким пропонувалося обмежити максимальні зарплати у держсекторі 10 мінімалками, не знайшов підтримки у парламенті, цей проєкт пропонує встановити диференційований підхід до оподаткування військовим збором в умовах воєнного стану. Чиновники, які отримують аморально високі зарплати в державному (комунальному) секторі, мають хоча б сплачувати вищий військовий збір».
