Фото: Ukrinform/NurPhoto via Getty Images
Повномасштабне вторгнення РФ стало у 2022-му великим шоком загалом для української економіки та, зокрема, для ринку праці. Але за чотири роки великої війни сфера праці змогла пристосуватися до нових умов. Українці змінили професії, регіони проживання, формат роботи і навіть своє ставлення до кар’єри. І якщо у 2022-му головною проблемою було масове безробіття та закриття бізнесів, то зараз вітчизняні роботодавці зіткнулися з протилежною проблемою – гострим дефіцитом працівників.
Від масового безробіття до кадрового голоду
Навесні 2022 року роботу втратили мільйони українців. Частина підприємств зупинилася, частина була знищена, частина – окупована. Проте зараз ситуація кардинально змінилася: кількість вакансій зростає, а бізнес повідомляє про нестачу персоналу — особливо бракує робітничих спеціальностей. Детально про рекордну кількість вакансій вже восени 2024 року ми писали тут.
Дослідження «Ринок праці під час війни: чому попит та пропозиція не можуть зустрітись?», що було проведене влітку 2025 року, показало: часто навіть коли на ринку є вакансії, закрити їх майже неможливо.
За даними авторів дослідження, особливо гостро відчувається нестача:
фахівців робітничих спеціальностей: слюсарів, електриків, токарів, зварювальників, водіїв; інженерів і технічних фахівців; медичного персоналу: лікарів, медсестер, фармацевтів; спеціалістів у продажах та обслуговуванні; логістів, працівників складу, експедиторів.
ІТ-сфера хоч і приваблює кадри, теж відчуває дефіцит сисадмінів і аналітиків.
Згідно з дослідженням берлінського фонду Rockwool, результати якого були опубліковані 22 лютого, після чотирьох років повномасштабної війни ринок праці України, всупереч побоюванням, виявляє дивовижну стійкість. Рівень безробіття, що перевищував у перші місяці великої війни 20%, зараз майже відкотився до довоєнних 11%, пише DW.
«Перемоги в довгих війнах часто здобуваються на заводах, а не на полі бою. Український ринок праці досі встояв перед потрясіннями безпрецедентного масштабу», — цитують ЗМІ одного з авторів дослідження, професора Комерційного університету Бокконі в Мілані Тіто Боері. За його словами, в Україні відбувся «напрочуд швидкий» перерозподіл робочої сили в умовах екстремального навантаження.
Працездатне населення скоротилося на чверть
Щоправда, головна причина такої зміни вектору не економічний бум, а скорочення робочої сили. Після початку повномасштабної війни український ринок праці зазнав потрясіння історичних масштабів. Тільки внаслідок виїзду з країни великої кількості людей працездатного віку було втрачено близько 3 млн робочих кадрів, зазначають експерти. Ще щонайменше 500 тисяч людей призвали на військову службу, 150 тисяч осіб автори дослідження з фонду Rockwool відносять до жертв війни. Загалом, за їх підрахунками, працездатне населення у контрольованих урядом України регіонах скоротилося приблизно на чверть.
Через нестабільність українці досить часто віддають перевагу самозайнятості, відкриваючи власні справи. Як повідомляє Опендатабот, після обвалу на початку повномасштабної війни український малий та середній бізнес пройшов через різке падіння, бум відновлення та поступовий вихід на плато. Напередодні повномасштабного вторгнення у 2021-му в середньому в Україні відкривалось 5676 ФОПів та 1077 компаній на тиждень. З початком повномасштабного вторгнення реєстри закрилися, і реєстрація нових бізнесів стала неможливою. Після відновлення роботи ЄДР наприкінці березня було зафіксовано 3565 реєстрацій ФОПів та 289 нових компаній, але загалом протягом 2022-го відкриттів нових справ поменшало. У 2023-му бізнес набирав обертів, а у 2024 кількість відкриттів нових справ знов пішла на спад.
За підсумками 2025-го ситуація вийшла на плато: 5579 нових ФОПів і 717 компаній на тиждень.
Зміна географії та збільшення зарплат
Від початку війни регіональна карта праці змінилася: економічна активність в країні перемістилася від лінії фронту до західних регіонів, зросли показники зайнятості в оборонній промисловості. Позитивну роль відіграло зростання працевлаштування жінок, у тому числі у сферах, де традиційно домінують чоловіки. Жінки активніше працюють у логістиці, виробництві, будівництві, енергетиці, транспортній сфері.
Також стійкість українського ринку праці фахівці пояснюють гнучкістю в оплаті праці та практиці найму, можливостями роботи поза офісом. До речі, така «гнучкість» також не від доброго життя: на думку експертів, додаткові «плюшки» від роботодавців з’являються тому, що можливостей взяти людей на повну зайнятість стає все менше.
За словами директорки консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертки Наталії Слинько, дефіцит кадрів змушує роботодавців піднімати зарплати, але все ще не на той рівень, коли можна конкурувати саме грошима. До того ж чимало компаній не підвищують, а індексують зарплати, бо інфляція просто з’їдає всі ці підвищення. Це може буде 2-4-6% залежно від того, коли індексували останній раз. Тобто це скоріше підтримання купівельної здатності попередньої зарплати, ніж підвищення.
Проте статистика каже, що як би там не було, зарплати в Україні дійсно зростають.
Середня заробітна плата в Україні у січні 2022 року становила 14 577 грн, або 506 доларів за курсом на той час. Станом на початок 2026-го середня зарплата в країні становила 30 926 грн, або 722 долара. Тобто за чотири роки повномасштабної війни середня зарплата навіть у доларах зросла майже в півтора раза.
Втім, мінімальна зарплата збільшилася тільки в гривнях (з 6500 до 8647 грн), а в доларовому еквіваленті зменшилася з 226 до 202 доларів.
Дистанційна робота стала нормою
Повномасштабна війна остаточно закріпила в Україні формат дистанційної роботи. Якщо до 2022-го remote-формат залишався переважно привілеєм ІТ-сектору та міжнародних компаній, то зараз став одним із головних механізмів збереження зайнятості.
У перші місяці вторгнення саме можливість працювати онлайн дозволила багатьом бізнесам продовжити діяльність після від’їзду працівників в інші регіони та за кордон. Команди розпалися географічно, але збереглися функціонально: співробітники продовжують працювати з різних точок світу. Тож дистанційна робота за чотири роки перестала бути тимчасовим рішенням і перетворилася на нову норму.
Це має свої наслідки, які працюють, насамперед, на користь найманих робітників. Конкуренція за кваліфікованих спеціалістів на посадах, де можна працювати віддалено, посилилася, регіон проживання перестав визначати кар’єрні можливості, а на українські зарплати почав суттєво впливати міжнародний ринок праці. Водночас бізнес втрачає найцінніші кадри вже не тільки через міграцію, але й через віддалений найм іноземними роботодавцями.
Експерти кажуть, що повномасштабна війна прискорила процес глобалізації, який за мирних часів міг би тривати роками, а то й десятиліттями. Українські працівники дедалі менше залежать від місцевих роботодавців, а український ринок праці – від географічних кордонів. Змінилося ставлення до роботи: стабільність поступилася гнучкості. Вітчизняний ринок праці став швидшим, жорсткішим і водночас більш відкритим до змін, а дистанційна робота стала не просто форматом зайнятості, а одним із головних інструментів економічного виживання країни.
