Реальні історії реальних героїв відтворили у художньому творі
«Гвардія Наступу. Самовидець» — художня книга, написана з історій реальних людей і подій під час війни росії проти України.
Презентували її 7 червня курсантам Харківського національного університету внутрішніх справ автор книги – військовослужбовець бригади «Буревій» Тимур Нагалевський, один з героїв, чия історія описана в книжці — боєць бригади «Спартан» Богдан Назаренко, та гвардієць Денис Соколов.
До речі, обкладинку книги прикрашає фото бійця «Сталевого кордону» з позивним Мажор.
Як зазначив проректор Харківського національного університету внутрішніх справ Сергій Бортник, презентація книги відбулась в рамках заходу національно-патріотичного виховання.
«На молодих людей покладається особливе сподівання, як на охоронців демократії, прав і свобод людини. В Україні йде жорстока війна. І сьогоднішня тема присвячена цьому», — сказав Сергій Бортник.
Курсантам розповіли про створення рекрутингового проекту МВС «Гвардія наступу», який показав, що в Україні достатня кількість добровольців, які готові долучатись до війська для захисту України.
«Герої України серед нас. Це справжні нормальні, живі люди, а не забронзовілі статуї. Це чоловіки і жінки, яким не байдуже, які люблять свою батьківщину і своїх людей навколо», — говорить Денис Соколов.
Богдан Назаренко, Тимур Нагалевський, Денис Соколов, поділились своїм досвідом та розказали, що захист батьківщини це частина ідентичності українців, нагадавши про воїнів УПА, Січових стрільців та козаків.
Як з’явилась книга «Гвардія Наступу. Самовидець»
«Я вів щоденник і робив записи від початку повномасштабного вторгнення. Розумів, що це поворотний момент у нашій історії, не тільки української, а й Європи та світу.
Коли я мобілізувався і ми стали займатись комунікаціями МВС України, рік тому постало питання комунікації «Гвардії наступу», створювалось 8 штурмових бригад в системі МВС. Від Нацгвардії було створено 6 бригад, від Державної прикордонної служби і Національної поліції по одній бригаді.
Міністр МВС, на той час вже Ігор Клименко, поставив завдання створити художній твір на історичну тематику про події цієї війни, цих героїв і був вписаний у контекст ширшої історії України.
Ми створили експедиційну групу і поїхали по бригадах, які створювались. Бо створювались вони не на порожньому місці. Кістяк цих бригад – офіцери і сержанти, це люди з бойовим досвідом.
На той час коли ми поїхали записувати історії, фотографувати, вже були частково хлопці, які повернулись з полону – оборонці Маріуполя. Уже були учасники битви за Київ, особливо тих бригад, які були ближчі до столиці і дали рішучу відсіч в перші години. Зокрема, Гостомельська бригада нацгвардійців. Хлопці-строковики взяли на себе удар і протягом перших годин втримали аеродром, щоб там не висадились російські десантники, щоб там не сіли великі транспортні літаки. Бо мета ворога була утворити повітряний коридор з білорусі, висадити достатню кількість сил і засобів, щоб вирушити на Київ», — пригадує автор книги Тимур Нагалевський.
Богдан Назаренко розповів про свою службу та зачитав вірші, які почав писати українською після початку повномасштабного російського вторгнення.
«Я зараз у піхоті.
Стискаю зуби, яких все менше
Кусаю губи давно неціловані
У стрій не ставлять таких першими
Але й позаду не тягнуть бракованим.
Відчуваю погляд у потилицю друга
Погляд спокійний, зосереджений.
З кожним кроком зростає напруга,
Знаю що робити. Попереджений.
Зброя почищена, на запобіжнику.
Форма сидить, як частина тіла
Спека накинулась, наче грабіжник,
Хоче наглухо позбавити сили
Чекаю команди. чекаю наказу.
Мат-перемат. Такі реалії.
Розуміння процесу приходить з часом,
Якщо не приходить, теж нормально.
В армії ти гвинтик, на тебе розраховують
Кожен виконує свою роботу.
Іноді ти ніхто, і це не приховують,
Частіше просто – частина піхоти.
Служу я зараз у піхоті –
У королеви всіх полів.
Нацгвардія. Стрілецька рота.
Солдат-стрілець, оце приплив.
Війна іде у нас жорстока – ракети, літаки, арта.
На жаль, на фронті у піхоти найбільша жатва з усіх втрат.
В бою завдання у піхоти – стримать наземнії війська,
Атаку розпочать на фронті, звільнять всі села і міста.
Я не герой. Проста людина. Ніколи зброю не тримав.
Але щоб захистить родину, на захист Батьківщини став.
Дивлюсь вперед, а за спиною – все те, що дороге було.
Знову я стаю до бою – таке у мене ремесло», — Богдан Назаренко.
