Трагічну новину повідомила міська рада.
СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ
ПИЛИПЕНКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
29.05.1965-21.06.2025 рр.
Народився Микола Миколайович 29 травня 1965 р. у м. Веймар (Німеччина).
У 1986 році закінчив Вище зенітно-ракетне училище за межами України, здобувши диплом інженера. З 1986 по 1993 рік проходив військову службу, у тч з 1991р. у лавах Збройних Сил України, де отримав військове звання старшого лейтенанта.
У 1993 р. демобілізований. Після демобілізації продовжив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, зокрема в ГУНП в Житомирській обл. У подальшому, з 2005р., реалізовував себе у цивільній діяльності. Людина-життєлюб, щирий і щедрий на добро і добрі справи, він мав вірних друзів, бо і сам знав ціну людяності і справжності.
Гордістю його життя були донечка і син, яким Микола Миколайович дарував тепло батьківського серця.
З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну був одним із перших, хто став на захист Батьківщини. 24 лютого 2022 року добровільно мобілізувався до Збройних Сил України, де ніс службу у складі 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Брав безпосередню участь у визволенні Київської та Чернігівської областей.
Указом Президента України від 5 серпня 2022 року № 559/2022 нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Згодом обіймав посаду інженера технічного відділу одного з центрів забезпечення засобами ураження, озброєння та військової техніки Сил логістики ЗСУ. З кінця 2023 року до середини 2024 року виконував бойові завдання у складі підрозділів, дислокованих у Харківській області.
У вересні 2024 року призначений начальником служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ батальйону логістики Сил безпілотних систем ЗСУ.
Протягом усієї служби постійно працював над підвищенням свого професійного рівня, досконало володів знаннями з експлуатації та застосування озброєння і військової техніки. Вирізнявся високим професіоналізмом, відповідальністю, організаторськими здібностями та відданістю військовому обов’язку.
У 2023 році отримав травму, яка спричинила важке захворювання. 21 червня 2025 року серце, яке до останнього билося за Україну, зупинилося. Залишив по собі світлу пам’ять, доньку, сина та двох онучок, яких безмежно любив…
Світла пам’ять і слава Воїну-Герою…
