Нападник житомирського «Полісся» Ігор Краснопір згадав перемогу над «Динамо», спрогнозував боротьбу за перемогу в чемпіонаті України та розповів про свій дебютний виклик до збірної України.
Ігор Краснопір (фото: polissyafc.com)
— Ігоре, в матчі проти киян «Полісся» вже на 5-й хвилині залишилося в меншості. Про що подумав у той момент?
— Звісно, на хвилинку стало тривожно. Було розуміння, що все те, що ми планували перед грою, ми не зможемо втілити у життя. Потрібно було повністю перелаштовуватись. Завдяки наставникам нам це вдалося. Хоча битися за кожен клаптик поля треба було вдвічі більше. Але хлопці зібрали всі сили в кулак и виконали свою роботу на досить високому рівні.
— Матч показав, що навіть у неповному складі можна нав’язати серйозному супернику свою гру. Чи відпрацьовуєте подібні ситуації на тренуваннях?
— Так, але я не сказав би що дуже часто. Звісно, футбол це непередбачувана гра, тому потрібно завжди комплексно підходити до тренувального процесу, вибору тактики та враховувати всі деталі.
— У цьому поєдинку ти відзначився першим хет-триком у своїй професійній кар’єрі. Кому присвятив це досягнення?
— Просто подякував Богу, завжди тільки йому присвячую все, що роблю, оскільки розумію, що в житті є те, що я не можу контролювати і на що впливати, тому це просто подяка за обставини та моменти, що я проживаю.
— Напередодні матчу було передчуття, що це буде твій день?
— Абсолютно не було ніякого передчуття, був звичайний бойовий настрій, як і на всі матчі. Але я дуже радий,що мої голи допомогли команді виграти такий важливий поєдинок.
— До речі, хто в дитинстві був твоїм кумиром серед нападників?
— Луїс Суарес, Фернандо Торрес, Ван Персі, Дрогба, але це якщо говорити про дитинство.
— А зараз за ким частіше стежиш?
— Зараз також подобається багато нападників, хоча не став би когось виділяти, оскільки мені подобаються різні якості різних форвардів.
— Що було найскладнішим для тебе в протистоянні з «Динамо»?
— Найскладніше, як і в кожному матчі це тримати фокус на протязі всього матчу, діяти злагоджено та з холодною головою. Якщо це робити на 100 відсотків, ймовірність отримати бажаний результат, стає великою.
— Що після гри в роздягальні сказав президент клубу?
— Геннадій Владиславович подякував усім за самовіддачу та характер.
— Перемога над «Динамо» дозволила трохи відірватися від конкурента й не відпустити «Шахтар». Чи свідчить це про те, що «Полісся» готове кинути виклик чемпіону?
— Я скажу так: ми нікому виклики не кидаємо, ми кидаємо виклик тільки самім собі кожного дня, щоб не дивлячись ні на що, продовжувати йти до нашої мети, а на фініші сезону побачимо, чи зможемо ми її досягти чи ні.
— У нинішньому чемпіонаті ви обігравали й «гірників». Яка перемога була складнішою?
— Обидві перемоги далися дуже важко. Коли граєш проти «Динамо» чи «Шахтаря» по іншому бути і не може.
— Твоя результативність у нинішньому сезоні не залишилася поза увагою тренерів збірної. Чи чекав на виклик до національної команди?
— Звісно, це була моя мрія отримати виклик до збірної. Навіть коли я потрапив до резервного списку, я вже був дуже задоволений, що за мною стежать. Для мене це велике честь.
— Виступ «синьо-жовтих» у Лізі націй поки що залишає бажати кращого. З чим пов’язані не надто вдалі результати команди?
— Я вважаю, що про результат зараз не варто говорити, як про самий важливий компонент. Так, рахунок завжди буде мірилом, але якщо проаналізувати, то треба відзначити, що багато гравців збірної були відсутні через пошкодження. Було задіяно немало нових виконавців, дебютантів. Головний тренер Андреа Мальдера, по суті, провів перший повноцінний збір з командою. Тому в цих матчах, думаю, було більше знайомства, необхідного для майбутніх досягнень.
— Якщо отримаєш виклик на листопадові матчі й вийдеш на поле, обіцяєш забити північноірландцям чи грузинам?
— Обіцяти не буду, але зроблю для цього усе можливе.
Сергій Дем’янчук
