З 19 травня в Україні стартує прем’єра комедійного детективу «Майор Сковорода», головну роль в якому зіграв відомий актор театру і кіно Андрій Ісаєнко. За сюжетом, різкого і цинічного слідчого Сковороду як покарання відправляють у віддалений відділок – розкривати дрібні злочини, а замість досвідчених поліцейських майор отримує копів-початківців, яких доводиться вчити не тільки професії, а й життя.
В ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA зірка «Жіночого лікаря» розповів про нову роль, приліт російського «Шахеда» в його будинок у Києві та ставлення до обіцянок Дональда Трампа про перемир’я. Чому дружина і маленька донька актора не виїхали з України, як пояснює дитині, що таке війна, та чи мобілізуватиметься в ЗСУ – читайте далі.
– Пане Андрію, чим ви схожі зі своїм героєм – саркастичним слідчим Сковородою?
– Так само, як і Сковорода, ставлюся до людей (сміється). Це жарт, звичайно, але у нас однакова позиція щодо своєї справи. Ну і попри його нестримний некерований норов, Сковорода – приклад чесного поліцейського.
– Комунікації і спілкування з людьми – не найсильніша риса майора…
– Я б сказав, що він просто завжди говорить те, що думає. Не вважає за потрібне щось приховувати, бути комусь приємним. До того ж він – поліцейський, який добре знається на людських слабкостях: як ніхто знає, що кожному є що приховувати.
– Грати таку людину, мабуть, було весело і непросто? Що взагалі було на проєкті найважчим?
– На майданчику постійно було весело, це правда. Це було з задоволенням, бо сценарій класно написаний, цікаві персонажі, реальні смішні діалоги. Партнери і колеги – всі були круті, професійні. І ми ж комедію знімали, а це неможливо робити з серйозним обличчям і без жартів.
Найважчою була купа тексту. Здебільшого я вчу слова на майданчику перед самими зйомками. Напередодні ввечері читаю, щоб чітко розуміти, що саме будемо знімати, які сцени. Попри те, що в мене пам’ять натренована, тексту справді було дуже багато.
– Надовго текст запам’ятовуєте?
– Ні, є таке поняття як «кінопам’ять»: ти швидко вчиш, а потім, коли зйомки проходять, так само швидко забуваєш. Дійсно, деякі монологи, фрази запам’ятовуються, якщо це театральні ролі: бо тут доводиться вчити і постійно їх повторювати на репетиціях, грати у виставах.
– Зараз почалися зйомки драми «Служба 112», де у вас також головна роль…
– Так, я граю ДСНСника, віддану, чесну, людину. Він мені подобається своєю цілеспрямованістю: він з тих, хто шукає шляхи досягнення цілі. Сам зі сходу, але тут знайде нове життя, роботу, кохання. Але просто йому не буде, доведеться боротися.
– Звідки ви дізнаєтеся про тонкощі роботи рятувальника? Трюки будете самі виконувати?
– Колись я спілкувався з ДСНСниками для іншого проєкту. Також є знайомі профі, з якими я спілкуюсь, дізнаюся деталі, деякі секрети, невідомі звичайним людям. І нещодавно, коли у наш дім прилетів ворожий «Шахед», я спостерігав, як вони працюють. Деякі моменти брав у свою скарбничку, як кажуть.
Намагаюся виконувати все сам, якщо не дуже складно і не загрожує життю. Я в цьому сенсі азартна людина: хочеться, щоб все в кадрі було по-справжньому, щоб глядач також відчував емоції героїв.
– Що з вашим житлом зараз? Вже відновили?
– Відповідні служби працюють, роботи йдуть, але у нашому будинку досі немає газу. Ми живемо у восьмому під’їзді, а прилетіло у перший. Вважаю, що нам пощастило…
– Зараз, коли лунає повітряна тривога, що робите?
– Нещодавно, коли летіла балістика, ми пішли в укриття. Можливо, це нерозсудливо з мого боку, але я загалом я не бігаю по укриттях. Коли ж існує загроза застосування російськими військами балістичних ракет, хвилююся за дитину. Тоді спускаємось.
– Що ви розповідаєте доньці про війну?
– Так вона все розуміє – їй 7 років. На жаль, нашим дітям доводиться все це бачити, вони виховані цією жорстокою війною. Образливо за них, що їхнє дитинство триває на тлі цих тривог, прильотів, небезпек.
– Ваші рідні живуть у Запоріжжі, куди постійно «прилітає». Не виїхали нікуди?
– Ні, залишилися вдома, всі живі, слава Богу. У мене там сестра і батьки. Це рідна земля, куди їхати? Я рідних розумію. Якби сам жив у Запоріжжі, то також не поїхав би. Старша донька сестри виїхала в Німеччину, а молодша з ними. У Запоріжжі побудували підземну школу, на території школи, де я колись навчався, і мала зараз нарешті вчиться офлайн. Там же постійні обстріли…
– Що думаєте про перемир’я, яке нам обіцяє американський президент?
– Я не вірю в це перемир’я, я вірю виключно в Сили Оборони України. Не ведуся на ці розмови. Вони там всі такі збентежені і схвильовані через те, що у нас вже четвертий рік йде повномасштабна війна. Нас можуть врятувати тільки Сили оборони, наш український дух, наша культура і віра в перемогу.
– Особисто ви до чого адаптувалися за ці роки війни?
– Дивіться, моя родина адаптувалася до всього, тому що вона не виїжджала нікуди. Точніше, в березні 2022-го дружина з донькою на два тижні виїхали до Польщі, деякий час були там. Трохи відпочили від тривог, мабуть, змирилися з тим, що війна, бо це наша реальність, і повернулися.
– Не страшно було повертатися?
– Звісно, страшно, але ж тут наш дім. Якщо всі виїдуть, то хто залишиться? Хто буде захищати і головне – кого? Моя дружина не хотіла їхати за кордон, хоча в неї була можливість там залишитися, та й я не дуже хотів, щоб вони їхали. Тут було небезпечно, але ми були усі разом, і серед наших українців.
– Ваша дружина – відома режисерка Олеся Моргунець-Ісаєнко. Як вам працюється разом на знімальному майданчику?
– На майданчику ми – актор і режисерка, немає жодних сімейних стосунків. У дружини своя робота як у режисерки, в мене – свої завдання як у актора. Вдома – вже інша історія: наприклад, з дитиною залишається той, у кого є час, відводить до школи або забирає, годує тощо. Наприклад, сьогодні Олеся, завтра в мене є час.
– У драмі «Щедрик», яку зняла ваша дружина Олеся, ви зіграли роль НКВДста, різко негативного персонажа…
– Насправді його «зліпили» з трьох НКВД-стів. Олеся не любить випадкових персонажів у кіно, і це правильно. Ну і кому б вона ще могла довірити такого складного персонажа зіграти, як не мені? (сміється).
– Якщо ваша донька Маруся захоче стати акторкою, ви не будете проти?
– Я підтримаю будь-які рішення своєї дитини. Мені все одно, ким вона хоче стати, аби їй було комфортно і радісно. Це її рішення, я не стану нав’язувати свій досвід, нехай пробує. Головне – щоб вона знайшла, щоб їй подобалося і вона була щасливою.
– Вона вже знімалася десь?
– Так, у неї був досвід у серіалі «Жіночий лікар». Якщо відверто, то мені дуже сподобалося те, що виходило у Марусі. Там, де досвідчені дорослі аналізують і працюють, вона діяла інтуїтивно. І в неї виходило дуже натурально, чесно і правдиво. Я дивився, пишався і радів за свою доньку.
– І не можу не поцікавитись. Ви пішли б воювати, якби прийшла повістка?
– Дивіться, у 2022 році, коли почалось повномасштабне вторгнення, я сам пішов до ТЦК. Але там мені сказали, що з огляду на мою волонтерську діяльність тут мій коефіцієнт корисної дії вищий, ніж на фронті. Зараз я ще активніше займаюся зборами, волонтерством, культурною діяльністю, бо впевнений: це надважливо. Я не боявся тоді і не ховаюся зараз: якщо доведеться йти на фронт – я піду.
Прем’єрний показ поліцейської комедії «Майор Сковорода» відбудеться 19 травня о 20:00 на телеканалі ICTV2.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
