Яків Гніздовський – найславетніший український художник, який досяг успіху за кордоном. Він відомий як графік, скульптор, іконописець, різьбяр по дереву (свої гравюри він спочатку вирізав на дереві, а потім робив із них відбитки – така техніка називається «дереворит» або «дереворіз»), художник зі створення гобеленів, мистецтвознавець.
Гніздовський мав унікальний дар, який дозволяв йому бачити об’єкти мистецтва в будь-яких неживих предметах і живих істотах. Його твори зберігаються у бібліотеці Конгресу США, галереях Бостона й Денвера, університетах Вашингтона та Делаверу, музеях України та Японії, приватних колекціях.
«Робота художника, – говорив Гніздовський, – найважча з усіх можливих, але кращого за неї нічого немає». До 100-ліття художника 2015 рік було проголошено роком цього всесвітньо відомого живописця у Тернопільській області. На батьківщині художника – в Україні – про нього та його творчість дізналися не так давно: міфи, на рівні яких почали писати про Гніздовського у ЗМІ, поступово обростають фактами про його життя й творчість.
«Нехай малює!»
Яків Гніздовський народився 27 січня 1915 року в селі Пилипче, тоді Борщівського, а нині – Чортківського району Тернопільської області. З раннього дитинства Якова, за спогадами його родичів, нічого не цікавило, крім живопису. Він міг малювати цілодобово, забуваючи при цьому про все на світі. Батьки, бачачи потяг сина до мистецтва, не змушували його робити щось по господарству або, як заведено у селі, працювати в полі, тільки махали на нього рукою: мовляв, хай малює! Коли в сім’ї з’явився перший (громіздкий і важкий) фотоапарат, Яків зацікавився й мистецтвом фотозйомки, підходячи до створення кожного знімка як до роботи над картиною: наприклад, свою племінницю Марту з півнем та куркою у руках він фотографував цілий день. Закінчивши сільську школу, Яків вступив до гімназії у Чорткові, потім навчався у духовній семінарії у Львові.
В’язниця та стипендія від Шептицького
У студентські роки Гніздовський захопився націоналістичними ідеями, був причетним до підпілля ОУН. Під час обшуку в гуртожитку, в якому він проживав, його заарештували за зберігання пропагандистських листівок – на той час йому було 19 років. Після кількох днів ув’язнення Гніздовський опинився на волі – через малозначущість скоєного ним злочину серйозного строку йому вдалося уникнути. Яків продовжив займатися творчістю – ілюстрував книжки та журнали, редагував популярне львівське видання «Арка». Талант Гніздовського привернув до нього увагу галицьких митців та політиків, серед яких був митрополит і меценат Андрій Шептицький, який сплатив йому навчання у Варшавській академії мистецтв. Щоправда, закінчити її художнику не вдалося – 1939 року Польщу окупували нацисти, і Гніздовський змушений був виїхати до Італії. Закінчувати навчання йому довелося вже в Загребській академії мистецтв – до Хорватії Яків переїхав із Риму, але й звідти йому невдовзі довелося втікати. Через чотири роки після закінчення Другої світової війни, пробувши кілька років у таборі для переміщених осіб на півдні Німеччини, Гніздовський вирішив емігрувати до США.
Успіх у США…
На новому місці Яків Якович спочатку оселився в Сент-Полі у штаті Міннесота, де йому майже відразу вдалося знайти вакансію дизайнера в рекламній фірмі. Тут же до Гніздовського прийшов і перший успіх – у 1950 році на виставці графіки у Міннеапольському інституті мистецтв його роботи викликали інтерес у глядачів та критиків. Для США техніка, в якій працював Гніздовський, заснована на захопленні Альбрехтом Дюрером та японською ксилографією, була унікальною, тому він став надзвичайно популярним. Через чотири роки відбулася перша персональна виставка художника у Сполучених Штатах, а невдовзі нью-йоркська галерея Асоціації американських художників купила 220 (!) відбитків серії ксилографій Гніздовського «Сосни», що стало ознакою не лише художнього, а й фінансового успіху.
…й у світі
Минуло зовсім небагато часу, і – у 60-х роках минулого століття – до Гніздовського прийшла світова слава. Його виставки відбулися спочатку у Франції (у Парижі він до того ж закохався та одружився), а потім і в Японії, а його роботами захоплювалися шанувальники мистецтва на всіх континентах. Виставку художника в Токіо, що відбулася 1975 року, відвідав син японського імператора Хірохіто – йому так сподобалися твори українського художника, що всі його роботи, представлені на виставці, купила одна з найбільших галерей країни – «Йосейдо». Взагалі ж твори Гніздовського зберігаються у багатьох картинних галереях, навчальних закладах і приватних колекціях, а дві його картини – «Зимовий пейзаж» та «Соняшник» – прикрашали Білий дім, вони висіли в кабінеті 35-го президента США Джона Кеннеді – він сам вибрав їх для інтер’єру. Гніздовський також був відомий як автор екслібрисів і карикатур, він розписав іконостас для греко-католицької церкви в Нью-Йорку та створив марки «пластової» пошти.
Містичне місце останнього упокою
Яків Гніздовський помер 8 листопада 1985 року у Нью-Йорку. 1990 року вдова художника Стефанія Гніздовська передала в дар українським музеям багато його картин. 2005 року урну з прахом Якова Гніздовського було привезено зі США та перепоховано у Львові на знаменитому Личаківському цвинтарі. Місце його останнього упокою пов’язане з містикою: в архіві художника є фотографія, на якій він зображений на могилі Івана Франка – на ній він дивиться саме туди, де зараз розміщена його власна могила. У його рідному селі Пилипче працює музей Якова Яковича Гніздовського, який заснував племінник художника – теж художник Яків (Іванович) Гніздовський.
