В Україні, незважаючи на важку демографічну ситуацію, рекордний дефіцит кадрів, старіння населення, все ще найнижчий пенсійний вік у Європі. Водночас українці отримують чи не найменші виплати. Мінсоц навіть не розглядає можливість підвищити пенсійний вік, а замість того говорить про створення рівних умов та закликає українців добровільно працювати довше, щоб збільшити розмір майбутньої пенсії.
Про те, що радять українцям у Мінсоці, як можна збільшити розмір майбутньої виплати і до чого варто готуватись, заступниця міністра соцполітики Дарина Марчак розповіла в інтерв’ю OBOZ.UA.
– Кілька днів активно обговорюють ваше звернення до українців про необхідність працювати довше. В Україні зараз найменший пенсійний вік у Європі, найважча демографічна ситуація, шалений дефіцит кадрів. Чи не було б правильніше просто підвищити пенсійний вік для всіх громадян до 65 років?
– Це не буде справедливо. У нас сьогодні значна частина пенсіонерів виходять на пенсію раніше, ніж у 60 років чи навіть ніж у 55 років. Тому передусім нам потрібно зробити так, щоб правила виходу на пенсію були рівними. Підвищувати пенсійний вік для одних, у той час, як значна кількість громадян може виходити на пенсію до досягнення цього віку (інколи суттєво раніше), – це намагатись вирішити проблеми системи за рахунок тих, хто і зараз вже працює довше за інших.
Але в будь-якому разі треба пояснювати, чому всі люди мають бути зацікавлені в більш пізньому виходу на пенсію.
Бо, по-перше, це суттєво збільшить вашу власну пенсію (на 0,5% за кожен додатковий місяць після 60 років і 0,75% – якщо відстрочка більш ніж на 5 років. – Ред.).
Приміром, якщо ви отримуєте сьогодні заробітну плату на рівні середньої по країні, у вас уже 35 років стажу, то ви маєте право вийти на пенсію в 60 років. Але якщо ви добровільно відтермінуєте свій вихід на пенсію до 65 років, то розмір вашої пенсії збільшиться з 5424 грн до 7050 грн (або на 30%).
По-друге, це просто зараз збільшуватиме обсяг єдиного внеску, який сплачується особами, що працюють, до Пенсійного фонду, і завдяки цьому ПФУ зможе платити вищі пенсії тим, хто вже перебуває на пенсії. Сьогодні сплачуються пенсії для 10,5 млн пенсіонерів. Покоління, яке працює, своїми внесками утримує покоління батьків.
– Щодо того, куди зараз йдуть внески із зарплат. У мережі багато кажуть про те, що якщо не буде гідної пенсії, то нащо платити внески. Чи можливо відмовитись від ЄСВ (і чи взагалі хоч десь така система існує)?
– Розмови про те, що не треба платити ЄСВ, бо не буде пенсії, – це самовтілюване пророцтво. Саме через те, що частина громадян не платить ЄСВ або платить не з усієї зарплати, сьогодні Пенсійний фонд має менше коштів, аби платити гідні пенсії для тих українців, які працювали раніше. А ще, коли ти не сплачуєш ЄСВ, ти зменшуєш свої власні пенсійні права на майбутнє. Тобто твоя пенсія буде маленькою просто тому, що ти не виконував свою частину суспільної угоди (сплата внесків сьогодні в обмін на пенсію в майбутньому).
Так, сама ця філософія і є другою причиною того, що у нас сьогодні низькі пенсії (перша причина – погана демографічна ситуація, про що я казала в своїх інтервʼю раніше). Якби всі українці працездатного віку сьогодні працювали і сплачували внески, пенсії були б суттєво вищі. Це якраз створювало б стимул і люди зрозуміли, що вони можуть отримувати хороші пенсії.
Не платити ЄСВ – це по суті те саме, що не платити податки загалом. Це у політичній теорії називається фрирайд (від. англ. free rider – безкоштовний проїзд. – Ред.). Це коли ти намагаєшся не сплачувати податки і користуватись тим, що зроблено за податки інших.
До речі, коли ми співставляємо пенсію і зарплату, то коректно порівнювати розміри пенсії лише з офіційною зарплатою – причому такою, з якої сплачено внески, тобто «чиста зарплата на руки». Станом на кінець 2023-го офіційна середня зарплата в Україні становила 14 308 грн, а «на руки» людина отримувала 11 518 грн. І якщо середню пенсію в 5,5 тис. грн порівнювати із зарплатою нетто, виявиться, що це майже 50%. Тобто цілком високий показник, як для офіційно задекларованої середньої зарплати.
– У головному пенсійному законі зазначено, що пенсія має складатися з трьох складових. Це соціальна пенсія, про яку ми зараз говоримо, добровільна накопичувальна (приватні пенсійні фонди) і обов’язкова накопичувальна (найчастіше державний накопичувальний фонд). Чому б не запровадити державні накопичувальні пенсії, що частково вирішить проблему низьких пенсій у майбутньому?
– Дійсно, у країнах, де високий рівень пенсії, вона складається з кількох блоків. Це солідарна пенсія, яка зазвичай порівняно невелика, накопичувальна пенсія (може бути і загальнообовʼязкова накопичувальна система, і добровільні накопичувальні системи), а також професійна пенсія.
В Україні зараз функціонує лише солідарна пенсія і приватні накопичувальні системи. У недержавних пенсійних фондах роблять накопичення близько 10% офіційно працюючих. Це 900 тис. осіб.
Робити обов’язкове накопичення необхідно. Очевидно, що запускати обовʼязкові накопичення потрібно, коли фінансовий стан у державі буде більш сприятливим. Але «домашню роботу» для впровадження загальнобовʼязкової накопичувальної системи треба починати робити вже зараз – і вже потрібно ухвалити відповідний закон. Просто тому що лише коли буде ухвалено закон, можна буде почати розробляти й ухвалювати необхідні підзаконні акти. Колеги рахували, що це близько 100 нормативних актів. Це кілька років роботи.
Крім того, для ефективного впровадження накопичувальної системи треба забезпечити ефективність управління накопиченими внесками, а для цього забезпечити прозорість, ефективний контроль за якістю надання послуг. Необхідно побудувати потужну IT-систему, накопичувальний рівень буде працювати тільки за умови прозорості, звітності. Має бути довіра.
– Ви кажете про необхідність українцям працювати більше. А де шукати цю роботу? У нас досі тисячі вакансій з обмеженням щодо віку. Ейджизм є і серед роботодавців, і серед працівників. Знайти роботу в невеликому місті навіть після 50 років складно.
– Така проблема дійсно є і вона полягає передусім у сприйнятті віку – і з боку роботодавців, і з боку самих громадян. Але ми маємо розуміти поточні демографічні тенденції. Суспільство буде старішати, і ця ситуація не тільки в Україні, а в багатьох інших – і майже в усіх розвинених країнах.
Коли населення стає старше, роботодавці не можуть дозволити собі ейджизм. Треба проводити навчальні, освітні і комунікаційні тренінги (особливо для HR-служб), з одного боку пояснюючи, чому і як роботодавці мають адаптувати свої стратегії під старіння населення, з іншого боку – допомагаючи громадянам у будь-якому віці адаптуватися до змін на ринку праці і появі нових вимог до навичок і компетенцій.
Нам потрібно інвестувати в перенавчання людей старшого віку. Важливо зберігати гнучкість, продовжувати навчатись. Моїй мамі 67 років і вона зараз успішно вивчає англійську в застосунку на телефоні, разом з моєю дочкою, просто тому що їй цікаво. І вік жодним чином не заважає.
– Розкажіть на своєму прикладі, що робити поколінню, яке ще працює, щоб не залишитись у злиднях у старості?
– Я протягом усього свого життя постійно навчаюсь, щоб бути затребуваною на ринку праці. Я маю кілька вищих освіт і дуже багато пройдених програм професійного навчання і тренінгів. Це моя персональна професійна стратегія. Розумію, що на ринку праці цінуються кандидати з міждисциплінарним досвідом та знаннями.
Я чесно сплачую податки. І це мій інтерес, щоб на кожній моїй роботі роботодавцем за мене повністю сплачувались податки.
Я здійснюю накопичення, регулярно хоча б трошки відкладаю кошти із зарплати, щоб мати «подушку безпеки» і на кризову ситуацію, і на свій пенсійний вік.
Але головне – ми з командою активно працюємо над тим, щоб розробити і впровадити в Україні комплексну пенсійну реформу, яка забезпечить ефективну й справедливу солідарну пенсійну систему, до якої буде довіра і яка стимулюватиме українців платити внески сьогодні. Адже через 20-30 років ми самі будемо пенсіонерами і будемо користувачами пенсійної системи.
