Вплив війни на дитину — поради батькам щодо виховання дітей
Психологічна стійкість важлива завжди, особливо в час війни. Якщо дорослі можуть справитись з проблемами, хоча б знають куди звертатись, то діти і підлітки потребують особливої уваги. Адже неповнолітні, коли зіштовхуються з проблемами або нерозумінням соціуму, часто закриваються собі, що може привести до дуже негативних наслідків. Так, останніми тижнями країну сколихнули випадки у столиці, коли неповнолітні скоювали самогубство, стрибаючи з висотки. У Вінницькій області протягом поточного року поліцією було зафіксовано 21 спробу неповнолітніх звести рахунки з життям, два випадки, нажаль, виявились летальними.
Як розповіла Вінниця.info старший інспектор ювенальної превенції ГУ Нацполіції Вінницької області Тетяна Собко, працівники ювенальної превенції проводять профілактичну роботу у навчальних закладах. Проте, за словами Тетяни, все залежить від батьків та оточення, в якому діти знаходяться.
«Ми постійно проводимо з дітками роботу, працюємо, щоб не допустити таких випадків, які траплялись нещодавно в Києві, проводимо лекції та бесіди в кожному навчальному закладі. Працівники ювенальної превенції розповідають дітям різні аспекти стосовно адміністративних, кримінальних правопорушень, особливо зачіпають тему самогубства, оскільки такі випадки у нас, на жаль, є на території області», — розповідає Тетяна Собко.
За спостереженнями поліції, основними причинами є конфлікти в родині, з батьками. Діти гостро реагують на будь-яку критику.
«Війна внесла свої корективи, на жаль. Щодо вчинення кримінальних, адміністративних правопорушень, також втеч дітей з домівок, — це більше стосується конфліктів та непорозумінь в родинах. До прикладу, батьки наголошують на навчанні, а діти більше хочуть проводити час у соцмережах, можливо, вони хочуть таким чином самоствердитись. Своїми втечами з дому, в першу чергу неповнолітні намагаються привернути до себе увагу», — каже пані Тетяна.
Протягом року у Вінницькій області було зареєстровано майже пів тисячі випадків, коли неповнолітні не повертались додому.
«На сьогоднішній день усі діти розшукані, окрім хлопчика, який втік 30 жовтня. Причиною стала також конфліктна ситуація в сім’ї — мати заборонила йому спілкуватися з дівчиною», — говоритьТетяна Собко.
Вона зазначає, що до розшуку дітей залучається увесь особовий склад поліції.
«Якщо це дитина малолітня — на пошуки задіяні абсолютно всі, і кінологи, і кіберполіція, щоб максимально швидко знайти дитину і далі вже працювати не тільки з дитиною, а й з сім’єю.
Діти можуть спочатку вийти і просто йти, а потім заблукати і самі не розуміти, як можна повернутися назад. Зазвичай вони не розуміють наслідків і просто кажуть, що хотіли налякати батьків. Ми ж зі своєї сторони стараємось висвітлювати ролики, розробляємо все для того, щоб діти розуміли, що це є небезпечно», — пояснює фахівець.
За статистикою правоохоронців, більшість підлітків, які тікають з дому, або намагаються покінчити з життям, зазвичай з благополучних родин. У Вінницькій області кількість таких випадків з початком повномасштабної війни зросла.
Якщо проблеми в дитини, психолог потрібен батькам
Журналіст Вінниця.info також поспілкувалась з практичним психологом вищої категорії Вінницького міського центру соціальних служб Людмилою Радіоновою, як налаштувати батькам зв’язок, знайти підхід до своїх дітей та запобігти непорозумінням, які можуть призвести до негативних наслідків.
«Важливо розуміти, коли дитина не хоче розмовляти з батьками, це означає, що вже щось сталося. Це говорить про те, що в них немає контакту, немає довіри, а довіру легше втратити, ніж потім її відновлювати. Тоді просте «поговори зі мною» може виглядати для дитини як тиск і насилля», — пояснює психолог.
Батькам важливо не втратити довіру дитини
«Довіру не потрібно знаходити, її важливо не втратити. Це потрібно робити з народження, коли дитина відкрита, в неї ще немає негативного досвіду, що її можуть образити чи відштовхнути. У кожного це по-різному відбувається, в залежності, у якій родині росте дитина, яку бачить модель сім’ї, що дивиться, читає, яку інформацію їй дають.
Коли вже рекомендують прийти дитині до психолога, я категорично навіть ставлю умову, що має бути робота з батьками, тому що ми тут знову перекладаємо всю відповідальність на дитину. Дитина не вміє і не має починати будувати відносини з батьками, це батьки мають будувати відносини з дітьми, і коли вже втрачена довіра, потрібно дуже обережно це робити.
Діти самі часом дають дуже багато підказок. Вони можуть, до прикладу, залишати щоденники на столі начебто випадково, але цим самим дають підказки з покликом: «я хочу щось сказати, але я не знаю як до тебе підійти», «я не навчений, ви мене не навчили». І це відповідальність батьків. Відповідно, їм потрібно працювати з психологом. У моїй практиці я часто пропоную спільну роботу з батьками та дітьми, тоді це працює», — говоритьпсихолог.
Людмила Радіонова пояснює, що дитина закривається в собі, коли їй забороняють проявляти свої емоції.
Як запобігти біді, якщо дитина не довіряє близьким
«Для того, щоб не виникало навіть думки про самогубство — мають бути плани на майбутнє. Батьки мають знати, що дитина хоче, про що вона мріє. Коли є мрії, людина не хоче, щоб життя закінчувалось, а хоче, щоб ця мрія чимскоріше наблизилась до неї», — зазначає пані Людмила.
«Зазвичай діти переймають інтереси батьків. Це може бути час проведений спільно, якого не потрібно багато, головне – він має бути якісним. Дітям у пубертатному(підлітковому — ред.) періоді багато уваги батьків не потрібно, їм треба просто знати, що вони є і їх зрозуміють. Бо, коли батьки починають говорити: «ти маєш сидіти біля мене», це вже буде контроль, це вже і є психологічне насилля.
Дитина в такому віці має своє заняття, свої інтереси, якими може поділитись з батьками ввечері. Навіть пів годинки буде достатньо, якщо це якісно. До прикладу, поїхати кудись, чи наліпити вареників разом, поговоривши під час цього. Це і є контакт. А коли приходять до мене батьки і кажуть: «ну я ж контактую, запитав як там уроки, чому так сьогодні погано», то дитина приймає це як критику і як неприйняття себе.
Ми всі хочемо, щоб нас приймали безумовно: «я от такий, чи така і мене батьки мають любити, я ж не перестаю бути їхньою дитиною якщо отримав двійку». Коли дітей люблять за умови, то дитина, коли виростає хоче всім подобатись, вона забуває про себе: «Зручна дитина для батьків – незручна в майбутньому для себе».
Якщо дитина не закрилась в собі, але стала агресивною
«Це вже наступний етап і це непогано. Бо коли дитина дуже спокійна і їй кажуть: «не йди, не роби» — вона не йде, не робить і не може тоді нічого вирішувати. А от, коли вона вже проявляє протест, це свідчить про те, що вона хоче, щоб її почули. Я не можу сказати, коли дитина агресивна, то це добре для батьків, але це добре для дитини, адже таким чином вона звертає на себе увагу. Але може бути погано, якщо на неї таки не звернуть увагу, а проігнорують», — пояснює психолог.
Як батькам правильно реагувати на агресію без тиску
«В першу чергу самим сходити до психолога. Коли батьки починають відповідати тією ж поведінкою, доводити, що так має бути: «бо я старший, я краще знаю», це теж рахується тиском і насиллям. Дитина на насилля може погодитись і думати, що у неї немає вибору, що її ніхто не розуміє, ніхто не підтримує, замкнутися в собі. Потрібно розуміти, що коли діти противляться, вони будуть проявляти це агресивно. Вони не вірять, що їх якось підтримають, а бачать ворогів і починають відстоювати себе. Але це не найгірше», — зазначає Людмила.
«Заборонені теми» — підліткам важливо роз’яснювати
«Коли дитина починає цікавитися темами сексуально характеру, вона теж дає про це знати, може щось запитати сама, проявити якось це. Є безліч книг для різного віку на цю тему, тоді це стає не такою страшною проблемою для батьків. Дитина знатиме, як вона зароджувалась, як відбувається все, і чому це може бути в певній мірі небезпечно. Якраз тоді підлітки навчаються чути себе, розуміти, задовольняти або стримувати. Це такий період навчання і він дуже важкий для підлітків, вони не знають довіряти, чи не довіряти.
Важливо на цей момент, я вважаю, поговорити з мамою. Вона може поділитись, чому переживає, роз’язнити, чому це може бути шкідливо. Але це знову ж таки, якщо є довірливі відносини і робити це не нав’язливо», — пояснює психолог.
Чи можуть батьки вберегти дитину від «поганої компанії»
«Спілкування з однолітками є найважливішим. Вони діляться досвідом, навчаються дорослого життя, навіть думають, що вміють його жити. А й також роблять помилки, як ми, дорослі. Має бути довіра, якщо дитина зі своєю помилкою прийде і скаже: «я не так щось зробив і мені від того погано», вона не хоче чути: «я ж тобі казав не йди». Від дорослих підлітки чекають, що їх вислухають і скажуть: «буває так, давай ми подумаємо, як тоді зробити по-іншому, щоб наступного разу не повторити цієї помилки.
Ми можемо все проаналізувати з дитиною. Цей досвід має бути, хоч він не завжди приємний. Від усього не можна вберегти свою дитину. Саме тоді розвивається критичне мислення, з цим досвідом у них самих з’являється розуміння: «чи я хочу дружити з такими людьми», «чи вони взагалі потрібні мені». Важливо, щоб у підлітків були схожі цінності і тоді вони будуть вибирати собі друзів з якими цікаво, що і дає можливість хорошого розвитку», — зазначає Родіонова.
Страх за дитину
«Це мова більше про власні страхи батьків, це не означає, що дитина теж повинна мати його. Чому, до прикладу, забороняють стрибати у басейн? Тут важливо розповісти: «бо це мій страх, бо я колись побачила і я переживаю за тебе». Батьки мають усвідомлювати, що це їх проблема, яка не має бути страхом дитини, адже в неї є бажання. Потрібно просто розмовляти відкрито про себе, не про те, «який ти» і, «який ти маєш бути, бо я так хочу», а говорити про себе: «що я переживаю, хвилююсь, я думаю, що ця дівчинка, можливо, тобі не підходить, але це я моя думка».
Як війна впливає на дітей і що робити дорослим аби допомогти дітям справитись з її наслідками
«Діти це наше майбутнє, їм зараз потрібно приділяти увагу, розмовляти. Деякі з них дуже багато втрачають, стають іншими, більш закритими, особливо ВПО. Важливо розуміти, що вони жили іншим життям, в них втрата — будинку, членів сім’ї, чи навіть улюбленої яблуні, якої тут немає і не буде. Батьки відповідно теж стають іншими, бо в них є і свої переживання.
Тут важливо усвідомлювати, що це втрата і тільки. Коли люди усвідомлюють, що втратили, тоді зможуть шукати і приймати щось нове. Потрібен період відгорювання.
В якийсь момент потрібно просто пообніматися, поговорити. Цей контакт важливий, бо коли в батьків немає такої потреби, діти можуть відчувати себе не потрібними», — пояснює психолог.
Вінниця.info, фото на головній ілюстративне
