У сучасному світі з’ясування стосунків за допомогою соціальних мереж набирає популярності.
Публічна критика тієї чи іншої діяльності стала звичним явищем. Бажання свої думки довести до великої кількості людей через соціальні мережі набуло нечуваних розмірів. Частішою стає ситуація, коли в соцмережах публічно викладаються описи вчинків чи рис характеру, які особі не притаманні, а саме спричинено образу чи наведено наклеп.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Відповідно до ст. 34 та ст. 68 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
В Законі України «Про інформацію» зазначено, що інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.09 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
«БЛОГ ПРАВА»
