Видатний польський педагог, письменник та лікар Януш Корчак якось сказав: «Я помітив, що тільки нерозумні люди хочуть, щоб усі були однакові. Розумні раді з того, що є день і ніч, літо та зима, молоді й старі, що є метелики та птахи, різнобарвні квіти й різного кольору очі, що є дівчатка й хлопчики. А хто не любить думати, того різноманіття, що змушує думку працювати, дратує!».
Януш Корчак тричі відмовлявся врятувати своє життя через дітей-сиріт, якими опікувався. В 1942 році маленьких євреїв з «Будинку сиріт» відправляли до концентраційного табору Треблінка. Викладача хотіли помилувати, втім він відмовився: «Зрадити дітей і пустити їх помирати одних, – сказав учитель, – Це означало б якось поступитися злодійству. Не всі люди мерзотники». 7 серпня 42-го директор «Будинку сиріт» разом з десятками дітей загинув у газовій камері концентраційного табору, навіки залишившись людиною та прикладом толерантності для сучасників. Втім, на жаль, сьогодні в усьому світі й досі існує проблема нетерпимості до інакшості, до національності, статі та релігії.
На думку психологів за нетерпимістю завжди ховаються власні страхи, дитячі психологічні травми та несприйняття власними батьками. Звісно, що люди, які не можуть толерантно сприймати не таких, як вони, навряд про це задумуються та сприймають інакшість зазвичай ворожо та агресивно. Втім сучасний світ робить усе можливе, щоб люди врешті згадали, що бути толерантним ніяк їм не загрожує, а навпаки — вчить сприймати всю різноманітність оточення.
Що таке толерантність? Толерантність – це вміння людини терпимо, стійко та з розумінням ставитися до інших звичаїв, прав та свобод, культурних цінностей, релігійних переконань, різних кольорів шкіри людей тощо. Простими словами, толерантність — це повага та терпимість до людей чи явищ, які відрізняються від вас або не є звичними для вашого виміру цінностей та думок.
Слід зазначити, що толерантність зовсім не означає схвалення чи наслідування. До прикладу, ви можете не погоджуватися з думками інших стосовно якогось питання, але ви маєте стримано сприймати те, що в іншої людини думки кардинально відрізняються від ваших. Це нормально і ніяк на вас не впливає.
Коли день толерантності?
Для того, щоб закріпити та популяризувати принципи терпимості у світі запроваджено Міжнародний день толерантності. День толерантності відзначають 16 листопада. Свято було встановлено у 1995 році згідно з рішенням ЮНЕСКО. Саме в цей день було ухвалено Декларацію принципів терпимості, де йдеться про рівність усіх людей в незалежності до їх статі, раси, національності, релігії, мови, фізичних можливостей. В Декларації зазначається, що держави повинні гарантувати своїм громадянам недопущення геноциду та дискримінації.
Крім того, країни закликають створити та затвердити відповідне законодавство, яке б забезпечило рівні права та можливості для всіх груп населення, навіть найменш численних. В День толерантності прийнято нагадувати, що всі люди неоднакові, а — різні, але всі рівні між собою і в своїх правах.
Толерантність – це риса цивілізованого суспільства, яка допомагає людству розвиватися та жити в мирі і злагоді. Адже саме нетерпимість до відмінностей серед людей, призводить до порушення чи обмеження прав інших громадян, до війн та насилля.
Чому варто бути толерантною людиною?
У світі існує чимало прикладів шкоди від нетерпимості, які неминуче ведуть до хаосу, економічних, соціальних та культурних проблем.
До прикладу, в Афганістані, де до влади три роки тому прийшов радикальний ісламістський рух сунітського напрямку – Талібан, створено пекельні умови для проживання жінок. Через стать, жінкам в Афганістані не можна навчатися, голосно говорити, говорити при чоловіках, не можна сміятися, не можна ходити у відкритому одязі, закритим повинно бути все, навіть нігті! Також жінкам не можна фотографуватися, навіть вдома, носити взуття на підборах, бо чоловіки не повинні чути кроки жінки. Жінкам заборонили відвідувати парки та сквери. Заборон для жінок більше ніж дозволів, а за найменше порушення – жінок забивають камінням та палками, розстрілюють, ґвалтують тощо.
В ООН заявили, що Афганістан став найбільш репресивною країною у світі для жінок і дівчат, позбавивши жіночу стать практично всіх можливих прав. Втім, світ й досі просто спостерігає.
Варто зазначити, що в Україні також є прояви ганебного явища – нетерпимості. Особливо яскраво вона проявляється по відношенню до представників нетрадиційної сексуальної орієнтації. Незважаючи на повномасштабне військове вторгнення рф і той факт, що представники ЛГБТ-спільноти також несуть службу та захищають Україну від російських загарбників, певна частина суспільства й досі не погоджується з фактом існування геїв, лесбійок та небінарних персон. Чи негативно це впливає на суспільство в цілому? Авжеж, адже обурення, ненависть та насилля не дають можливості зосередиться на боротьбі з реальним ворогом, який в нас є.
Насправді, правила толерантного спілкування досить прості та під силу будь-якій людині, було б бажання.
Бути толерантним – це:
- Ставитись один до одного з повагою;
- Захищати свої права, не обмежуючи права інших;
- Пам’ятати, що кожна людина має право на власну думку та право на способи індивідуалізації;
- Дотримуватись норм етикету у спілкуванні з особами будь-якої статі, раси, національності, віросповідання, сексуальної орієнтації.
- Не нав’язувати свою особисту думку іншим, принижуючи та повчаючи.
Вислови про толерантність
«Не все те неправильне, що тобі незрозуміле» — український поет і педагог Григорій Сковорода.
«Можна бути собою, не заперечуючи іншого – це єдиний культурно-ідеологічний рух, який би мав бути визначальним для теперішньої України. Це культивування толеранції до іншості, і щоби ця іншість – культурна чи мовна, чи звичаєва, чи ментальна – не викликала почуття чужості. Іншість не є чужістю» — український письменник Тарас Прохасько.
«Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» — український поет і педагог Григорій Сковорода.
«Я хочу будувати культуру любові своїми книжками, своїм життям. І сам хочу будувати цю культуру любові. Зараз ми живемо в культурі страху. Наше суспільство побудоване на принципах страху і користі, вони визначають більшість аспектів життя. Влада, преса, — вони всі роблять акцент на тому, що страх є визначальним. Любов — це те, що може прийти на зміну страху, тоді коли ми починаємо довіряти іншим, вірити в те, що є частинкою одного цілого. Толерантність – це культура любові», — український письменник Любко Дереш.
Вінниця.info, світлини ілюстративні
