Данилишин заявляє про безальтернативність «мілітаризації» української економіки
Новим локомотивом української економіки має стати оборонно-промисловий комплекс. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповів ексміністр та ексголова Ради НБУ Богдан Данилишин.
«Однак тут теж є ризики, адже тривалий час основним замовником оборонної продукції залишатиметься держава, яка об’єктивно буде обмеженою у фінансових ресурсах. Вихід – в паралельному розвитку промислових технологій подвійного призначення, розробці товарів для сегментів споживчого ринку, диверсифікації ризиків збуту продукції оборонних виробників», – зазначає ексміністр.
Як зазначив ексголова Ради НБУ, не варто відкидати напрям агропромислового комплексу, адже це теж «не менш значущий локомотив майбутньої економіки».
«Переробку аграрної продукції та виробництво товарів харчової промисловості з високою часткою доданої вартості слід розглядати як не менш значущий локомотив майбутньої економіки порівняно з оборонкою. Логістичні проблеми України є тимчасовими і із закінченням війни мають зникнути. Так само має відновитися і попит на аграрну продукцію. Загалом тренд на підвищення частки галузей з високим ступенем переробки сировини має бути ключовим в структурній перебудові післявоєнної економіки», – зазначає ексміністр
На думку Данилишина, досить перспективним напрямком для України є розвиток зеленої енергетики у контексті завдань «Зеленого курсу» ЄС і майбутнього приєднання України до ЄС. За словами ексміністра, Україна має значний потенціал розширення відновлювальної енергетики, посилення енергетичної інфраструктури Євросоюзу, виробництва і транспортування водню.
«Поряд з цим у післявоєнний період наявність в Україні запасів залізної руди та кольорових металів у поєднанні з відновленням українського бізнесу та надходженням продуктивних інвестицій з країн ЄС можуть надати поштовх для розвитку чорної і кольорової металургії на основі впровадження нових технологій з урахуванням пріоритетів «зеленого переходу» ЄС. Досить важливо при цьому створювати сприятливі умови для підвищення ступеня обробки металургійної продукції на нашій території і домагатися підвищення частки продукції з високим вмістом доданої вартості в українському експорті», – каже ексголова Ради НБУ.
Данилишин переконаний, пріоритетний розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу дійсно є безальтернативним шляхом зміни структури економіки.
«Однак українська влада чомусь бачить виконання цього завдання виключно в контексті створення замовлень для приватного бізнесу. Слід мати на увазі, що приватний бізнес в Україні в переважній своїй масі не має матеріально-технічних ресурсів, співрозмірних з масштабом викликів, які ставить війна. Нагадаю, що і США в 1941-1945 рр., і Ізраїль в 1967-1970 рр. виконували завдання нарощування обороноздатності своїх країн через підвищення перерозподільчої ролі держави. США під час війни будували заводи, які спочатку орендувалися приватним сектором, а після війни були значною мірою приватизовані. Федеральний уряд США під час Другої світової війни щороку інвестував у фізичні активи (переважно нові заводи та фабрики) суми еквіваленті $350 млрд у нинішніх цінах або близько 25% ВВП. При цьому 97% інвестиційних видатків уряду спрямовувалися в сектор оборони. Основним джерелом фінансування таких видатків були позики американських банків, емісія Федеральної резервної системи, а також внутрішні заощадження населення та бізнесу. Для порівняння: капітальні видатки нашого уряду у 2023-2024 рр. становитимуть лише 1,5-2,5% ВВП», – пояснив ексміністр.
Як наголосив ексголова Ради НБУ, державні ресурси України об’єктивно є обмеженими.
«Міжнародна допомога здатна значною мірою компенсувати фінансові потреби країни у відновленні, однак її надходження є неринковим і залежить від доброї волі наших партнерів. Вагомий ресурс для фінансування відновлення зберігає національна банківська система, однак висока вартість позикових коштів унеможливлює їхнє широке використання в інвестиційному процесі. Тому основою майбутньої стратегії економічного відновлення мають бути такі елементи: посилення перерозподільчої ролі держави, відновлення ролі банків як фінансових посередників економіки, активна політика залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій для створення робочих місць та повернення мігрантів, політика підтримки виробництва з високим ступенем переробки сировини, інтеграція до ЄС та доступ до європейських товарних ринків і грантових ресурсів, інвестиції в освіту та людський капітал загалом. Країні потрібні професійні кадри з лідерськими якостями на ключових посадах державного управління», – зауважив Данилишин.
Нагадаємо, на думку Данилишина, зараз бізнес перебуває під потрійним ударом. Одним із них є те, що війна забирає людські життя, підприємства втрачають кваліфіковану робочу силу через мобілізацію або еміграцію.
Як повідомлялося, повномасштабна війна в Україні вплинула на ринок праці, внаслідок чого одні спеціальності отримали нове життя, а інші зовсім втратили актуальність. Так, у Міністерстві економіки оприлюднили проєкт «Розрахунку потреб у фахівцях і робітничих кадрах на ринку праці за видами економічної діяльності та професійними групами на 2024-2027 роки»
ㅤ
