Нижченаведений текст — виключно від моєї особи, керівника і головного редактора Dynamo.kiev.ua, Олександра Попова. Будь-яка відповідальність за нього лежить тільки на мені.
Пологовий будинок Дніпра 29.12.2023 після ракетного удару по ньому з боку підарської русні
У мене не було жодних сумнівів, що після того жахіття (чергового), яке влаштували сьогодні гниди під назвою «росіяни» в українських містах і селах, від мене на сторінках цього сайту будуть якісь рядки.
Але все значно змінилося після того, як вранці я дізнався, що член сім’ї мого друга опинився під завалами (і надовго) після сьогоднішніх ракетних обстрілів Києва. І що ця людина — жінка. «Не виходить на зв’язок із раннього ранку», — ось це я прочитав уранці. На щастя, жива. У підсумку…
Деталей не буде. Ви, гниди російські, своєю смердючою мошонкою цих деталей і близько не заслуговуєте, а ті українці, що залишилися живими, за ці майже два роки, включно із сьогоднішнім днем, більш ніж достатньо понівечили свої серця, щоб я це все підгодовував новими жахами.
У цьому тексті не буде дотримано кодексу журналістики. Грань пройдено.
У цьому тексті не буде жодних рамок щодо використовуваних виразів. Грань пройдено.
У цьому тексті я абсолютно і повністю використовую свій статус — статус творця цього сайту.
І мені начхати, як це буде сприйнято.
І я пошлю до херів кожного, будь-кого, хто ризикне мені сказати/написати щось у стилі «Шурік, ну так не можна». Блядь! Не можна — це те, що було сьогодні (та й раніше) у виконанні сраної русні, цього лайна планети!
***
Цим сайтом я керую понад чверть століття і вважаю, що в такій ситуації, як нинішня, я маю повне право використовувати ті словесні форми, які вважатиму за потрібне. Тим паче, що після всіх тих жахів, яких зазнали українці за цих неповних два роки, якісь там словесні форми для них — смішна річ.
Ах, так, ці словесні форми можуть зачепити «хорошого росіянина», який попиває зараз пиво! Так от, «хороший росіянин». Іди-но ти нахуй, тварюко! Ти — така ж смердюча мерзота, як усе твоє 140-мільйонне плем’я пліснявих гнид!
***
У мене достатньо знайомих в українських футбольних колах. І в мене для всіх цих знайомих коротке послання.
Так, ви — українці за паспортом. Але в разі, якщо я якимось чином дізнаюся, що ви підтримуєте зв’язок із ким-небудь із мешканців «росії», ваше обличчя неминучим чином зустрінеться з моєю рукою за законами Всесвіту. Не загроза це. А просто невідворотність — інакше в мене просто не вийде. Пам’ятаєте «Термінатор 2»? Там негр із гранатою сидів, але був поранений, чека з гранати вже висмикнута, і він сказав: «Я не знаю, скільки зможу тримати». Ну от, вважайте, що я той негр. Але тільки я тримати не зможу аніскільки, ані миті.
Ти спілкуєшся з кимось із цієї підарської недокраїни? Ну вибач, я не стримаюся, і мені буде посрати на будь-яку історію наших із тобою взаємин, на твої регалії, на твій вік, на ще Бог знає що. Грань пройдено.
***
Хлопці, ми обов’язково вистоїмо. Навіть не сумнівайтеся. Просто не здавайтеся!
Але вкрай важливо, щоб зараз ви максимально винесли зі свого життя за дужки тих, хто хоча б мінімально «косить» у бік росіян. Вони — така ж гниль, як ця кінчена недокраїна під назвою «росія». Вони — зло, яке серед нас. Викорінюйте це зло будь-якими способами.
***
На завершення застереження. Я прекрасно знаю, що на Dynamo.kiev.ua є користувачі, які «топлять» за «русню». Ризикніть хоч букву перднути в коментарях під цією публікацією. Питання не тільки в само собою довічному бані. Питання в тому, що особисто я зроблю все можливе, щоб усі ваші дані опинилися в розпорядженні компетентних органів. Давайте, ризикніть, мерзотники!
Олександр ПОПОВ
