Історія дружби, яка перевірена часом і боями
На сторінці 14-ої бригади НГУ «Червона Калина» розповіли історію побратимів з позивними «Хата» та «Шима», які познайомились та почали дружити ще під час проходження строкової служби. Далі була демобілізація та цивільне життя, але зв’язок підтримувався. Після початку повномасштабної російської агресії вони знову опинились в одній бригаді. Наразі обидва воюють у гранатометному взводі.
Військові розповідають, що дружба їм дуже допомагає під час роботи. Набагато впевненіше та спокійніше почувають себе, коли разом заходять на позиції. Довіра один до одного у військових на високому рівні.
Під час боїв на Південному напрямку «Шима» отримав поранення — його атакував ворожий дрон. «Хата» тоді допомагав із евакуацією та підтримував друга. Під час виходу з позицій дрон скинув ще один боєприпас — поранення отримали обидва військових. Після лікування повернулись до строю та продовжують стояти на захисті українці.
«Історія починається з строкової служби. Прийшли, представились і подружились. Потім закінчили службу, звільнились в запас.Прдовжували тримати зв’язок, переписувались та зідзвонювались. І потім мобілізація і знову зустрілись.Проста історія…
«Ця дружба дуже допомогла, в першу чергу – морально. От я знаю, що коли я з ним іду, а він зі мною – це набагато легше. Не так страшно.
Ти розумієш, що навіть якщо в тебе буде дуже важке поранення, він буде робити все для того, щоб тебе витягнути. І так само я буду все робити, щоб його витягнути», — розповідає військовий з позивним «Хата».
Побратими кажуть, що найбільше їм складно ходити на позиції окремо.
«Я ходив із товаришем на одну позицію, а він на другу. Бувало попадало, що ми разом на позиціях, а бувало -він на позиції, а я відпочиваю і навпаки.
В цей момент найважче, бо коли телефонують рідні то не має можливості оговорити чи відповісти. В цей момент важко їм сказати: «все добре», бо ти сам не знаєш де він і що з ним, але маєш постійно брехати», — говорить «Шима».
Військовослужбовець з позивним «Хата» додав: «Складно брехати батькам. Його батьки мені вже рідні, а мої йому…»
Побратими розповіли про те, як перевелись до бригади, навчання в Англії, і як потрапили на запорізький напрямок.
«Перший вихід в нас був відносно нормальний. Страшний, не відомо, що робити. Зібрались з думками, зайшли і вийшли. Все добре в нас було», — розповів «Хата».
«Шима» згадує: «Другий вихід в нас так само був. Нас ніколи командир не розлучав.
Щоправда в другий вихід було трохи важче. Не було можливості «закопатися»,не було бліндажа. Був артилерійський обстріл…».
Військові розповіли і про свій третій «вихід», який видався набагато важчим.
«Ми мали пробути чотири доби. Побули три, і на четверту добу до нас вночі поприходили побратими, але налетів дрон і поранив одного із них. На жаль він не вижив…», — каже «Шима».
Вінниця.info фото та відео зі сторінки бригади
