Хоробрий воїн з Вінниччини Андрій Борисюк загинув, коли йому ще не виповнилось і 22 років…
В червні 2023 року обірвалось життя уродженця Вінницької області, головного сержанта взводу Андрія Борисюка. 2 грудня йому мало виповнитись 22 роки. Герою присвоїли орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Історією бійця з Вінниця.info поділились представники однієї з бригад авіації Повітряних Сил ЗС України.
Андрій народився 2 грудня 2001 року в селі Подільське поблизу Немирова. У родині хлопчик був молодшим сином. Його старший брат Сергій Борисюк розповідав, що молодшого любили за його мужність, допитливість, допомогу та розуміння. Казав, що Андрій всюди прагнув бути першим, мав талант – уроджені лідерські навички.
«Змалечку навчився доброті, мужнів і ріс на очах. Батьки у дитячий садочок нас не віддавали. Андрій з 4 років ходив у підготовчу групу перед школою. Батьки часто на роботі, а я наглядав за молодшим братом. Як і всі хлопці його віку, він дуже любив грати у «войнушку». Змалечку хотів бути військовим. Дуже хитрим був у грі та ініціативним», — пригадує Сергій Борисюк.
Після закінчення школи, у 2019, Андрій вступив до Немирівського професійного ліцею, де за рік опанував фах електрозварювальника 4 розряду. В липні 2020 року Андрій Борисюк вступив на військову службу до частини Т0500 у Чернігові. Там прийняв присягу на вірність українському народові та за короткий проміжок часу став командиром відділення взводу охорони. 24 грудня 2021 року був звільнений в запас з військової служби. Уже через 2 місяці росія підступно спробує окупувати частину територій та столицю України.
24 лютого 2022 року війна застала братів на роботі в Хмельницькій області. Дорогою додому вони вже бачили черги до військкоматів і Сергій запропонував братові: «Давай побачимо, що зараз відбуватиметься і завтра підемо разом добровольцями?». Так і сталося. Навіть вмовляння коханої дівчини та матері не змогли вплинути на відповідь молодшого Андрія. Відтоді почалися воєнні будні братів у лавах Збройних Сил України.
Андрій Борисюк був призначений на посаду командира відділення взводу охорони в одній із авіаційних бригад Повітряних Сил ЗСУ. Поки всі боялися, що ж буде далі, хлопцеві безмежно подобалося бути військовим. Він любив армію та все, що пов’язано з нею.
«Такий молодий, а скільки було в ньому дисципліни, він відмінно знав військовий статут. Постійно працював над собою, вдосконалював свою майстерність, вчив і читав усе про військо», — розповів побратим Руслан.
Через деякий час Андрій разом із підрозділом був відряджений до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил. Там військові опановували сучасні методи ведення бою, переймали військовий досвід бувалих інструкторів та здобували нові навички з виживання та медицини. Згодом, після отриманої підготовки та пройденого курсу навчань, підрозділ Андрія вирушив боронити рідні землі на Сході України. «Брат, я їду на роботу в сторону Донецька!», – ділився зі старшим братом Андрій перед відбуттям на фронт.
Уже навесні 2023 року Андрій Борисюк ніс бойові чергування на передніх позиціях фронту. Його підрозділ разом із морськими піхотинцями мав стримувати та відбивати ворожі атаки біля одного з населених пунктів на Донецькому напрямку. Тоді, за свої досягнення у військовій службі, Андрій отримав чергове звання «сержант», а згодом був призначений на посаду головного сержанта взводу.
У червні українські військові намагалися вже контратакувати ворога на довірених ділянках фронту. Займали позиції та закріплювалися там. У один із таких днів противник агресивно атакував та вів масований артилерійський обстріл позицій українських захисників поблизу населеного пункту Старомайорське. Сержант Андрій Борисюк був у авангарді під час ворожого наступу та в якусь мить ворожий снаряд поцілив поруч із ним. Хлопець отримав важкі осколкові поранення несумісні з життям. До останнього удару відважного серця Андрій Борисюк не здався ворогові та з честю й гідністю виконував поставлене завдання.
У Андрія залишився брат, батьки та наречена Людмила, якій він напередодні загибелі зробив пропозицію. Молодята хотіли побратись у найближчу відпустку хлопця… 1 липня відважного воїна поховали на кладовищі рідного села.
Андрію було присвоєно чергове військове звання «старший сержант», на жаль, посмертно. А за відвагу та самовіддачу при виконанні бойових завдань Указом Президента України № 471/2023 від 4 серпня 2023 року нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ст.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Вінниця.info, фото представників бригади авіації Повітряних Сил ЗС України
