Головний тренер юнацької збірної України (U-19) Дмитро Михайленко підбив підсумок тріумфального виступу своєї команди на другому етапі кваліфікації юнацького Євро-2024 (U-19). Нагадаємо, «синьо-жовті» вийшли до фінальної частини турніру.
Дмитро Михайленко
— Дмитре Станіславовичу, давайте коротко, але відверто: очікували на такий феєричний результату на Другому етапі кваліфікації до Євро-2024 (U-19)?
— Чи розраховували ми на такий феєричний, як Ви сказали, виступ? Так. Ми одразу, як тільки прибули до Скоп’є, домовилися з хлопцями, що приїхали не просто пограти у футбол, взяти участь у турнірі, а перемагати і здобувати путівку на Євро-2024. Звісно, могло вийти не так добре, як вийшло, але ми вірили у свої сили і виконали поставлене завдання.
— Зірка номер один цієї збірної України U-19 — динамівець Матвій Пономаренко?
— Якщо ми говоримо суто про статистику, то так. Загалом — ні. Забити п’ять голів за три гри — безумовно, відмінний показник. Однак не лише Пономаренко самотужки здобув всі три перемоги для України. Варто говорити про хорошу командну гру, де не особливо хотілося б когось виділяти персонально. Однак, звісно, є група хлопців, «кістяк».
Наш воротар Владислав Крапивцов («Дніпро-1») провів три поєдинки на нуль. Україна завдяки його зусиллям стала єдиною збірною, яка завершила кваліфікацію без пропущених м’ячів.
Максим Мельниченко («Дніпро-1») і Тарас Михавко («Динамо»), які грали в центрі захисту, молодці. Динамівець виділяється своєю міццю.
Гена Сінчук («Металіст»), заслуговує на хорошу оцінку. Він взагалі в останній момент опинився в команді, ледь не випадково. Мало інформації було про нього, але один із моїх асистентів побачив його гру буквально за тиждень до виїзду, подзвонив мені, я переглянув пару його матчів і вирішив, що треба брати. Довіру він виправдав сповна. Загалом активно грав, гол забив Швейцарії красивий.
Вітя Цуканов з «Шахтаря» теж на рівні. Так, поки на заміну виходив, але робив все, що від нього вимагалося. Взагалі, всі хлопці — молодці.
— Мережею гуляли, та й досі гуляють, чутки, що за Пономаренком у Північній Македонії спостерігали скаути іспанської «Севільї». Бачили підозрілих чоловічків з блокнотами та планшетами?
— Чи бачив я скаутів? Ні. Нікого не помітив. Мені здається, що ця інформація про зацікавленість у Пономаренку з боку «Севільї» — перебільшення. Можливо, десь і є якийсь інтерес до Пономаренка, можливо, десь його і переглядали. Зважаючи на технології, зараз не особливо й потрібно наживо переглядати гру скаутам. Є трансляції на ютубі, наприклад. За ним можна і в матчах молодіжної команди «Динамо» подивитися. Це ж не проблема.
— Ззовні, за антропометрією насамперед, Матвій Пономаренко чимось схожий на Артема Довбика. І стиль гри чимось подібний, як на мене. Погоджуєтесь?
— Ні. Вони різні. Якщо ми говоримо суто про антропометрію, то ми можемо взяти будь-якого хлопчину зі зростом 190 сантиметрів і сказати, що він подібний до Артема Довбика. (Посміхається). Але, якщо ми говоримо про манеру гри, то Пономаренко та Довбик — геть різні гравці.
— Пономаренко поки кисне в молодіжці «Динамо», і це при тому, що з форвардами в основній, дорослій команді киян, майже біда. Є Ванат і партнери Владислава типу Беніто. Чи не варто Олександру Шовковському дати шанс Пономаренку після його виступів у другому кваліфікаційному турнірі за Україну U-19?
— Пономаренко вже мав нагоду в «Динамо».
— Три хвилини у грі проти донецького «Шахтаря»…
— Він був на зборах з дорослою командою, ось це куди важливіше. Думаю, що Шовковський після цього має максимально повну інформацію про Пономаренка, тобто розуміє його потенціал. Як тільки Шовковський зрозуміє, що Пономаренко дійсно готовий, він дасть йому шанс у «Динамо». І не три хвилини.
— Чи дозрів він до виступів за основу «Динамо», з вашої точки зору?
— Мені сказати важко. Треба хоча б три-п’ять матчів Пономаренку зіграти за дорослу команду, щоб це зрозуміти. Ментально, він готовий. Та однієї психології замало. Потрібно, щоб Матвій був готовий і фізично, бо виступи в УПЛ і молодіжній першості за інтенсивністю навантажень — це різні турнірі.
Було дуже багато гравців U-19, цієї вікової категорії, які ставали наприклад чемпіонами Європи, а потім на етапі переходу в дорослий футбол губилися, не особливо чогось досягали. Молодому гравцеві потрібно провести бодай сезон на стабільному рівні за дорослу команду, тоді можна вже прогнозувати, що з нього буде.
Не варто зараз поспішати з якимись оцінками для Пономаренка і його подальшої, дорослої кар’єри.
— Я не даремно вжив слово «кисне» щодо перебування Пономаренка у складі молодіжної команди «Динамо», бо це якась наша, українська, футбольна ментальність. 18 років — молодий, 19 років — досі молодий. 20−21 рік — так само вічно молодий. І перспективний. Ти часом, наприклад у «Барселоні», 16-річний Ламін Ямал у Лізі чемпіонів грає. Довіряють.
— Раніше, до повномасштабної війни, дійсно таке бувало, що перетримували. Зараз же так довіряти молоді, як це роблять в українських клубах, не довіряють ніде.
Ви згадали про Ямала. Він виключення із правил. Таких гравців, все ж, будемо відверті, одиниці.
— Але ж тільки в «Барселоні», крім Ямала, грає його ровесник Пау Кубарсі. Гаві в його 19 років ми навіть уже «юним-недосвідченим» не можемо назвати, стільки він награв…
— Але все ж зараз українська Прем’єр-ліга один з наймолодших чемпіонатів у Європі за середнім віком гравців у ньому.
Давайте навіть подивимося на збірну Україну (U-19). Низка гравців, з якими я працюю, вже грають в основних складах своїх команд. Михавко в «Динамо», Сінчук в «Металісті», наприклад. Раніше, ще кілька років тому, до війни, коли в клубах УПЛ було багато легіонерів, то шансів у молоді пробитися до основи було не так багато. Зараз навпаки.
— Крістіан Шевченко — майбутнє українського футболу чи просто син легенди «Динамо» Андрія Шевченка?
— Насамперед, говорячи про Крістіана Шевченка, я б зауважив, що в цього гравця є хороші фізичні задатки. Він швидкий, вибуховий навіть часом. Індивідуальна майстерність в нього також присутня. Потенціал у нього є. І це факт. У кваліфікаційному турнірі він не так багато зіграв, але на це є низка об’єктивних причин.
— Яких?
— Насамперед слід говорити про адаптацію. Без комунікації у футболі нікуди, а він приїхав у новий колектив, де комунікація з партнерами по команді в нього спершу була на мінімальному рівні. У нас, переважно, хлопці англійською мовою не дуже добре розмовляють, а Крістіан — українською чи російською відповідно.
Крістіан двічі виходив на заміни у грі проти Північної Македонії і Латвії. Мав би час і в матчі зі Швейцарією, але в нього була невеличка травма, мікропошкодження, тому я його і не випустив. Власне, він і не готувався повноцінно на матч зі швейцарцями.
— Чи правда, що у Крістіана Шевченка був особистий перекладач у збірній?
— Ні. Перекладача не було.
— Повернемося до родоводу Крістіана. Вся ця історія з його запрошенням під знамена збірної України, набуття громадянства нашої держави за якісь фантастично короткі терміни, а процес це дуже тривалий, насправді якось знову змушує шукати зраду. Тобто, що він, Крістіан Шевченко, — протеже свого батька, який за сумісництвом також є і президентом УАФ. До Крістіана Шевченка у збірній України особливе ставлення?
— Відношення до Крістіана у команді таке саме, як і до решти хлопців. Скоріше, це він — Крістіан Шевченко — можливо, відчуває тиск у збірній, бо він син легенди і це на нього якось впливає. Ми, тренери, що працюємо з сином Андрія Шевченка, ніякого тиску не відчуваємо.
Я вам чесно скажу, він дійсно талановитий хлопчина. Має за плечима академію Челсі, грає зараз в Англії за пристойний клуб («Уотфорд»). Я формую збірну виключно за спортивним принцом, а не за прізвищами і родинними зв’язками.
За десять днів, що Крістіан Шевченко був у таборі збірної України, він уже став своїм. У кінці він вже і сміявся з хлопцями, і жартували вони між собою. А на початку йому було архіскладно, так. Ні розмови підтримати, ні нормально поспілкуватися… Найголовніше, що він пройшов цю адаптацію вдало.
— Що на рахунок Євро? Завдання ідентичне до кваліфікації — тільки перемога і ніякого туризму визначними пам’ятками Північної Ірландії?
— Ми ж поки навіть суперників не знаємо. (Посміхається). Я ще не починав перегляд інших збірних. Зрозуміло, що потрібно замахуватись на перемогу, але…
— Тоді, почекаємо на жеребкування і поговоримо більш предметно.
— Саме так.
Віктор Глухенький
