Російська агресія та спровоковане війною посилення демографічної кризи призвели до того, що зараз в Україні ясел та дитячих садків помітно більше, ніж необхідно. Якщо до лютого 2022 року, щоб дитина потрапила до садка з трьох років, потрібно було ставати в чергу мало не з її народження, то зараз дитячі садки заповнені добре якщо наполовину.
У ситуації, що склалася, в Міністерстві освіти і науки зараз розглядають різні сценарії збереження закладів дошкільної освіти. Також як варіант – їхню консервацію. До найкращих часів. Які ще є варіанти – розповідає OBOZ.UA.
Відвідуваність садків – половина від довоєнного рівня
Нині інфраструктура дошкільних закладів налічує 8 812 дитячих садків та ясел (переважно вони розташовані в одному приміщенні). За даними Міністерства юстиції, зараз в Україні близько 750 тисяч дітей віком до шести років, а 2027 року, за прогнозами, їх буде лише 570 тисяч.
«Скорочується кількість груп. Якщо до початку повномасштабної війни у нас їх було 11, то зараз – 7. Групи об’єднуються, бо не вистачає дітей. Приблизно така ж сама ситуація і в інших садках нашого району. При цьому ми вже приймаємо дошкільнят починаючи з півтора року», – каже OBOZ.UA завідувачка одного зі столичних дошкільних закладів Тетяна Андріївна.
Варто зазначити, що якщо порівнювати з початком повномасштабної війни, то зараз ситуація з дітьми покращилась. Але не глобально.
«До початку війни у нашому садочку було понад 200 дітей, але вже восени 2022 року їхня кількість скоротилася до 65. Багато хто поїхав із батьками на західну Україну чи за кордон, хтось просто вдома сидів – батьки боялися відпускати, хвилювалися. Потім почали повертатися. Зараз у нас 120 дітей, але це трохи більше як половина, якщо порівнювати із 2021 роком. Групи об’єднуємо, багато кімнат просто закриті», – розповідає OBOZ.UA вихователька дитячого садка Алла Вікторівна.
Три виходи із ситуації
Нині ситуація з дошкільними закладами нагадує те, що відбувалося в Україні в 90-х роках. Війни, звичайно, тоді не було, але до дітородного віку (середній вік перших пологів в Україні становить 26-27 років) вступили жінки, які народилися на рубежі 70-х років. І які самі – діти повоєнного покоління.
Через цю «демографічну яму» кількість новонароджених у 90-х роках скоротилася, і багато ясел і дитячих садків почали закриватися або були перепрофільовані. У Харкові, наприклад, один із дитячих садків віддали під районний військкомат. А в Києві один садок на Лівобережжі перетворився на дитячу поліклініку (нещодавно вона стала жертвою атаки «Шахеда»).
«Тоді наші дуже хороші садки у містах-мільйонниках розвалилися та згнили. Або їх швиденько продали, і вони виконують інші функції. Наразі такого не станеться», – запевняє заступниця міністра освіти та науки України із питань дошкільної освіти Анастасія Коновалова.
За її словами, зараз існує три способи збереження приміщень дитячих садків:
– консервація, тобто збереження будівель та матеріально-технічної бази без зміни цільового використання;
– доукомплектація садків молодшими дітьми: якщо раніше дошкільна освіта України фокусувалася на дітях 3-6 років, то зараз, аби не закривати садки, потрібно пропонувати місця й для дітей молодшого віку, від трьох місяців;
– диверсифікація дитячого дошкільного закладу, коли незалучене приміщення не може бути продане або приватизоване, але його можуть використовувати молодіжні центри чи бібліотеки.
Бебі-буму можна чекати ще п’ятнадцять років
У самих дитячих дошкільних установах до ідеї консервації ставляться із несхваленням й вважають це найгіршим виходом зі становища.
«Що означає «консервація»? Закрити та залишити сторожа, щоб нічого не розікрали? Будівля має влітку провітрюватися, а взимку – опалюватись. Там має щось відбуватися, інакше вона просто згодом зруйнується. Якщо будівлю закриють, то потім її ніколи не відкриють. Повірте моєму досвіду, я ще 90-ті роки застала», – розповідає Алла Вікторівна.
За її словами, закриття дошкільного закладу – це звільнення усього персоналу, що також не дуже неприємно.
«Так, зараз фахівці потрібні – багато хто виїхав за кордон, у нас у садочку не вистачає 60% вихователів. Дефіцит персоналу загалом – 40%. І якщо якісь садки закрити, то інших вихователів на роботу, звичайно ж, візьмуть. Але чи візьмуть кухарів, охоронців, двірників? Дуже сумніваюся», – каже вихователька.
Здавати приміщення в оренду, під дитячі гуртки й так далі – вихід, звичайно. Але чи буде надія їх коли-небудь знову використовувати за прямим призначенням? Навіть до війни в Україні був один із найнижчих показників народжуваності у світі. Протягом останніх десятиліть рівень народжуваності в Україні залишався нижчим за показник 2,1 – коли в батьків не дві дитини, а більше, тобто забезпечується приріст населення.
«З 2021 року статистика впала до 1,16 дитини на жінку, а після завершення війни народжуваність може зрости до 1,5, але не більше», – каже директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.
Відносний пік народжуваності в Україні був у 2013 році – тоді народилося 503 656 дітей (у 2011-2012 теж народжувалося близько 500 тис. дітей). Але вже у 2014 році народжуваність знизилась на 40%. Це, звісно, офіційний показник, який не враховував анексованого Криму і територій Донбасу, але далі народжуваність все одно тільки падала.
Після 24 лютого 2022 року – знову ж таки міграція. Виїжджають здебільшого жінки із дітьми. У 2024 році в Україні народилося 176 700 дітей, що є найгіршим демографічним результатом за всю історію незалежності.
«Ми будемо дбайливо зберігати дошкільну інфраструктуру в очікуванні бебі-буму, який саме дошкільна освіта відчує першим. Бебі-бум часто трапляється в суспільствах після завершення війни, ми на нього дуже чекаємо», – каже заступниця міністра освіти і науки Анастасія Коновалова.
Але тут треба розуміти, що якщо відносний пік народжуваності в Україні був у 2013 році, то такого ж відносного бебі-буму варто очікувати аж у 2040 році. Тож вигідніше, напевно, зайву інфраструктуру все-таки перепрофілювати, продати. Тим паче, що охоронці та двірники в такій ситуації все одно будуть потрібні.
