Російсько-вірменські відносини погіршуються вже не перший місяць. Днями прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян повідомив, що його країна не братиме участі в очолюваній Росією зустрічі Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) у Мінську 23 листопада. До цього він проігнорував саміт глав країн СНД. Водночас Єреван все активніше трансформує свою міжнародну політику в бік Заходу.
Процес дистанціювання від Російської Федерації розпочався не сьогодні. Вже після завершення 44-денної війни в Карабаху 2020 року, під час якої Азербайджан повернув собі значну частину територій, а Єреван так і не зміг домогтися суттєвої військової підтримки ні від Москви, ні від ОДКБ, пролунала перша реальна критика від вірменської влади на адресу Росії та розпочався процес зменшення кремлівського впливу в цій країні.
Остаточно вірменському суспільству стало зрозуміло, що Росія сьогодні їм явно не союзник, після подій уже цього року, коли військова операція Азербайджану 19-20 вересня призвела до капітуляції невизнаної Нагірно-Карабаської республіки за повної бездіяльності російських миротворців, на яких Вірменія покладала надії. Росія навіть не намагалася обрати активну дипломатичну позицію та підтримати колись дружню країну, а її пропагандисти просто знущалися з вірмен, висміюючи їхню поразку.
Як Росія втрачає свій вплив у Вірменії, куди все активніше заходять ЄС та США, – у матеріалі OBOZ.UA.
Одного разу Росії тут не буде
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян звинуватив Росію у невиконанні зобов’язань щодо забезпечення безпеки у регіоні. Блискавична військова операція Азербайджану із захоплення Нагірного Карабаху стала знущанням над гарантіями президента Росії Володимира Путіна щодо захисту населення регіону, підтримки режиму припинення вогню та забезпечення проїзду єдиною дорогою.
Згідно з домовленостями Вірменії, Азербайджану та Росії, укладеними після закінчення бойових дій у 2020 році, російські миротворці мали контролювати ситуацію у районі Карабаху, але, за словами Пашиняна, цього не відбулося.
«Чому? Причин може бути дві: або РФ не захотіла, або не змогла зберегти контроль», – сказав він.
За словами Пашиняна, РФ звинувачує західні країни в тому, що вони підштовхують уряд Вірменії «до вжиття заходів, спрямованих на витіснення Росії» з регіону, однак насправді «Росія сама йде з регіону».
В інтерв’ю італійському виданню La Repubblica вірменський прем’єр зазначив, що «одного разу ми просто прокинемося і побачимо, що Росії тут немає. Архітектура безпеки Вірменії на 99,9 відсотка була пов’язана з Росією. Однак сьогодні російський приклад має показати нам, що у сфері безпеки залежати чи бути прив’язаним лише до одного місця є стратегічною помилкою».
Сам кремлівський диктатор, у притаманній йому хамській манері, так прокоментував звинувачення у зраді вірменського народу: «Чия б кобила мукала – твоя б мовчала. Корова, кобила. Неважливо. Тварина, коротше кажучи».
Показовий ігнор
Єреван, який не раз відкрито виражав невдоволення роллю Росії у забезпеченні безпеки в регіоні, але так і не отримав належної підтримки, все відчутніше дистанціюється від усього, де є Росія.
Так, Нікол Пашинян відмовився взяти участь у черговому саміті Організації договору про колективну безпеку, який відбудеться у Мінську 23 листопада. Тож Вірменія вперше з 2009 року не візьме участі у цьому саміті. До цього, у січні 2023 року, Вірменія відмовилася проводити навчання ОДКБ на своїй території. Окрім того, країна попросила ОДКБ зняти з порядку денного документ про допомогу, яка передбачала розгортання спостережної місії на вірменсько-азербайджанському кордоні. Причина проста – аналогічна місія, але вже від ЄС, діє з початку 2023 року.
«Раніше вважалося, що ця організація, яку фактично очолює Росія, є надійним механізмом безпеки. Однак це не виправдало наших очікувань», – зазначав Пашинян.
У жовтні прем’єр Вірменії проігнорував саміт СНД у Бішкеку. Водночас 5 жовтня він брав участь у саміті Європейської політичної спільноти в іспанській Гранаді та 10 листопада – у Паризькому форумі миру.
До слова, в Іспанії Пашинян уперше зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським, а у Парижі вірменський лідер зустрічався не лише з президентом Франції Еммануелем Макроном, а й із прокурором МКС Карімом Ханом.
ЄС стає все ближчим
Політика Вірменії, що покладається суто на Росію для гарантування безпеки, була стратегічною помилкою, адже Москва не змогла досягти результатів і перебуває в процесі згортання своєї ролі в регіоні, – саме таких тез сьогодні дотримується вірменська влада.
Єреван був змушений переглянути відносини з іншими країнами та шукати нових партнерів у сфері безпеки через дії Росії, адже Москва не змогла виконати свої союзницькі зобов’язання перед Вірменією у конфлікті в Нагірному Карабаху.
Пашинян заявив, що не бачить жодних переваг у присутності російських військових баз на території країни, адже миротворча місія РФ провалилася. Натякнувши, що росіянам пора «брати свої шинелі та прямувати додому».
Наразі склалася доволі парадоксальна ситуація: будучи з Росією в союзницьких відносинах і перебуваючи з нею в одних альянсах, Вірменія вважає за краще розвивати політичні та військові відносини не з Москвою, а з Заходом. Єреван відкрито говорить про свою зацікавленість у європейській інтеграції і водночас робить конкретні кроки щодо розширення присутності Євросоюзу на своїй території.
На сьогодні ухвалено рішення збільшити чисельність європейської місії у Вірменії. Також є рішення ЄС розглянути включення країни до Європейського фонду миру, який займається допомогою у питаннях безпеки Молдови, Грузії та України.
Останнім часом саме європейські майданчики стали основними для вірменських чиновників. Так, глава МЗС Вірменії Арарат Мірзоян 15 листопада відвідав столицю Бельгії, де брав участь в асамблеї Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства» (інтеграційний проєкт ЄС для пострадянських країн). Там пан Мірзоян привітав нещодавню рекомендацію Єврокомісії розпочати переговори з Україною та Молдовою щодо їхнього вступу до ЄС.
Секретар Ради безпеки Армен Григорян відвідав Брюссель, де взяв участь у форумі «Стратегічне майбутнє Вірменії». Виступаючи там, він заявив: у Вірменії думають над тим, щоб стати позаблоковою державою.
Арарат Мірзоян підкреслив, що уряд Вірменії і народ республіки також мають європейські устремління: «За останній час ми досягли вражаючих результатів у спільній роботі, спрямованій на зближення Вірменії та ЄС. Нещодавно ми розпочали діалог на високому рівні з питань політики та безпеки».
Пігулка для Путіна
Як відомо, в березні досудова палата Міжнародного кримінального суду (МКС) видала ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та дитячої омбудсменки Марії Львової-Бєлової. Ордери було виписано у справі про незаконне вивезення дітей з України.
1 вересня 2023-го вірменський уряд спрямував до парламенту проєкт ратифікації Римського статуту МКС. Він був підписаний країною ще 1999 року, але з того часу не ратифікований через рішення Конституційного суду Вірменії, який заявив, що зобов’язання угоди суперечать кільком положенням чинної на той момент конституції держави.
Втім, у березні 2023 року в КС ухвалили нове рішення і визнали, що положення Римського статуту відповідають конституції Вірменії. Саме в цей час остаточно стало зрозуміло, що Росія не виконує своїх зобов’язань перед Вірменією в межах Організації договору про колективну безпеку стосовно захисту території Нагірного Карабаху від зазіхань Азербайджану.
Вже 3 жовтня парламент Вірменії його ратифікував. 13 жовтня президент Республіки Вірменія Ваагн Хачатурян підписав закон про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Офіційно країна стане членом МКС 1 лютого наступного року.
Москва неодноразово була категорично проти, щоб Вірменія ратифікувала Римський статут. Про це і зараз не припиняють заявляти російські офіційні особи.
«Під час двосторонніх консультацій російською стороною було висунуто відповідні пропозиції – піти шляхом залучення механізмів МКС без ратифікації Римського статуту. На жаль, до нас не дослухалися. Є конкретні дії та кроки, які робить офіційний Єреван. Вони також не відповідають тому, про що домовлялися, під чим підписувалися. Безумовно, на це також ми будемо реагувати», – заявила офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова.
Зближення з Україною
На початку вересня Вірменія поставила Україні перший за 16 місяців повномасштабної війни пакет гуманітарної допомоги.
Акція була доволі показовою, адже допомогу до Києва привезла особисто дружина прем’єр-міністра Вірменії Ганна Акопян, яка взяла участь у саміті перших леді. Раніше вірменська сторона всіляко уникала офіційних заходів в Україні.
А пізніше відбулася і перша зустріч президента України з прем’єр-міністром Вірменії на форумі у Гранаді, під час якої лідери України та Вірменії обговорили двосторонню співпрацю й міжрегіональні економічні проєкти, а також безпекову ситуацію на Південному Кавказі.
Останні офіційні контакти відбулися під час третього форуму миру на Мальті, де зустрілися секретар Ради безпеки Вірменії Армен Григорян та голова Офісу президента України Андрій Єрмак. Треба зазначити, що раніше такої активності у вірменсько-українських відносинах не спостерігалося.
Американський фактор
За повідомленнями міністерства оборони Вірменії, США пообіцяли сприяти реформі армії країни. Домовленості було досягнуто за підсумками зустрічі першого заступника міністра оборони Вірменії Едварда Асряна з заступником командира Європейського командування США Стівеном Башамом.
Під час зустрічі Башам пообіцяв, що Вашингтон допоможе Єревану у сферах «професіоналізації збройних сил, зміцнення професійного сержантського складу, модернізації системи управління, військової медицини, освіти й бойової підготовки, навчань тощо».
Також на зустрічі, за даними міноборони Вірменії, було обговорено питання регіональної безпеки. У заяві міноборони Вірменії зазначається, що сторони зосереджені на оборонних реформах та оборонній співпраці зі США.
У вересні відбулися спільні військові навчання між США та Вірменією – «Партнер Орел-2023».
До цього треба додати той факт, що на сьогодні Вірменія все активніше переходить на натовські стандарти у своєму озброєнні. Закупівля озброєнь відбувається з Індії – все за натовським калібром, а не радянсько-російським.
Дрейф Вірменії у напрямку Заходу буде лише посилюватися
«Вірменія зробила свій вибір стосовно тісної співпраці з Європейським Союзом та США, тому що Росія фактично не змогла чи просто не захотіла надати допомогу й захист», – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив український дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010–2017 роках Олександр Левченко.
«Чому саме Росія практично відсторонилася від участі у Карабаському конфлікті й залишила Вірменію одну проти Азербайджану й Туреччини, то тут є низка причин. По-перше, у Кремля сьогодні просто не вистачає сил закривати всі проблемні напрямки. Війна проти України забирає усю увагу та ресурси. По-друге, нинішня вірменська влада не дуже подобається власне Путіну, і він би волів її змінити, а не рятувати. По-третє, здається, були певні домовленості Путіна з президентом Туреччини Ердоганом, що Росія не буде втручатися у протистояння.
Тому нинішній дрейф на Захід – відповідь на дії Росії. Зважаючи на той факт, що РФ і надалі буде слабшати, цей процес тільки посилюватиметься.
Що стосується зближення з Україною, то Вірменія розуміє, наша країна сьогодні – прямий та швидкий шлях на Захід, куди вона, власне, і прагне», – підкреслив Олександр Левченко.
