Бориса Джонсона дуже люблять в Україні насамперед за його принципову підтримку нашої країни, яку він демонструє протягом усієї своєї політичної кар’єри. Але, можливо, існують інші, більш глибинні, причини, які криються в походженні Джонсона. Коли українці називають Джонсона «козак Джонсонюк» (саме так він підписується в Instagram), вони і не підозрюють, наскільки близькі до істини.
Турецьке, американське та українське коріння
Серед предків Бориса багато людей, яких із повним правом можна назвати історичними особистостями. Так, його прадідом по батьківській лінії був турецький журналіст Алі Кемаль, який обіймав посаду міністра внутрішніх справ при Великому візирі імперії Османа Ахмеді Тафік-паші. Саме Кемаль з огляду на посаду віддав наказ про арешт Кемаля Ататюрка, що коштувало йому життя: прийшовши до влади, Ататюрк наказав стратити кілька чиновників попереднього уряду, і першим у цьому списку став міністр внутрішніх справ. Син Алі та дід Бориса, Осман Алі, не став чекати, поки його змусять відповідати за батька, і поїхав до Великобританії, де змінив прізвище і став Вілфрідом Джонсоном. Прабабуся політика за тією ж батьківською лінією, Ханіфа Феред, за національністю була черкешенкою, яка під час Кавказької війни втекла з російської імперії до Османської, де й зустріла Алі Кемаля, який став її чоловіком.
Прадід Джонсона по лінії матері – знаменитий американський вчений-палеограф Еліас Евері Леві. У родичах Бориса з боку матері також відомий шахіст Арну де Рів’єр, герцог Павло Вюртембергський і велика княгиня Олена Павлівна. Але головним фактом, що цікавить українців, є те, що Джонсон є прямим нащадком англійського короля Георга II (він його пращур у десятому коліні), який у свою чергу – через століття та розгалужене генеалогічне дерево – веде свій рід від дочки останнього англосакського короля Гарольда II та його дружини Едіти Лебединої шиї Гіти Уессекської – першої дружини київського князя Володимира Великого та матері його старшого сина Мстислава Великого. Отже, Бориса Джонсона до Києва, імовірно, тягне не лише політика, а й поклик предків, хоч його й відділяють від них кілька століть.
Син депутата Європарламенту
Сам Борис Джонсон – точніше Олександр Борис Пфеффель Джонсон – народився у Нью-Йорку, де перебував за обов’язком служби його батько Стенлі Джонсон. Початкову школу Борис закінчив у Брюсселі – на той час його батько був депутатом Європарламенту, після чого сім’я повернулася на батьківщину до Великобританії. Вищу освіту Джонсон здобув в Оксфорді, завдяки чому чудово знає класичну літературу, цитати з якої часто вставляє у тексти своїх виступів. Після закінчення вишу працював кореспондентом головного рупора консервативної партії – газети Daily Telegraph, показавши себе затятим противником Євросоюзу та інтеграції до нього Великобританії.
Депутат Європарламенту та мер Лондона
Політичну кар’єру Джонсон почав досить пізно, у 37 років: у 2001 році він став депутатом Палати громад Британського парламенту та консервативної партії, а ще через шість років, у березні 2007 року, висунув свою кандидатуру на посаду мера Лондона, на якому пробув до 2016 року. Діяльність Джонсона в цій якості можна назвати успішною – до свого політичного активу він зміг записати залучення до міста закордонних інвесторів, проведення літньої Олімпіади-2012, встановлення по всьому місту відеокамер, внаслідок чого різко знизилася злочинність, вирішення транспортних проблем – при ньому обмежили в’їзд автомобілів у центр міста та багато зробили для популяризації велоспорту. До речі, Борис сам активно рекламував цей вид транспорту – на роботу до мерії він їздив лише велосипедом.
Людина, яка вивела Велику Британію із ЄС
З 2016-го по 2018 рік Джонсон обіймав посаду Міністра закордонних справ Великої Британії, на ньому він запам’ятався різкими висловлюваннями на адресу багатьох світових політиків, у тому числі й Володимира Путіна, та своєю позицією щодо виходу Британії із ЄС – він був прибічником ідеї «брекзиту». На референдумі, який пройшов у червні 2016 року, його прихильники перемогли, тому прем’єр-міністр країни Девід Кемерон змушений був піти у відставку. Втім, така ж доля чекала і Джонсона – він залишив свою посаду, оскільки не зійшовся у поглядах на той самий «брекзит» з новим прем’єр-міністром – Терезою Мей. Вона наполягала на сценарії м’якого виходу із ЄС, Джонсон же заявив, що наслідувати її план – все одно, що «полірувати лайно».
У 2019 році Борис Джонсон став прем’єр-міністром Великої Британії, практично відразу заявивши, що будь-що виведе країну з Євросоюзу, і свого слова дотримав – в 2020 році країна вийшла з ЄС.
Нобелівська премія та вотум недовіри
Політичну діяльність Джонсона не можна назвати гладкою – на цьому шляху він робив і помилки. Так, за проведення під час епідемії коронавірусу таємних вечірок він отримав спочатку Шнобелівську премію як людина, яка навчила світ того, що «політики мають більш серйозний вплив на життя і смерть людей, ніж учені та лікарі», а потім і вотум недовіри, який йому за ту ж провину оголосили в 2022 році. Докоряли Джонсону і за те, що він прийняв на роботу Кріса Пінчера, хоча чудово знав, що політика звинувачують у сексуальних домаганнях.
Із Зеленським по центру Києва
Бориса Джонсона слушно називають великим другом України – він підтримує нашу країну з перших днів своєї політичної діяльності. Вперше Джонсон відвідав Київ у 2016 році, ще будучи міністром закордонних справ. Тоді він зустрівся з президентом Петром Порошенком та заявив, що Велика Британія повністю підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, включно з Кримом. У 2017 році, під час чергового візиту до України, Джонсон застерігав Україну від російської агресії та говорив про те, як важливо її не допустити.
Приїжджав він в Україну і після початку війни, ставши одним із перших західних політиків, які відвідали нашу країну в цей час. Він запам’ятався українцям не лише безстрашними прогулянками центром Києва у компанії з президентом Володимиром Зеленським, а й обговоренням постачання важкого озброєння та фінансової підтримки. Саме Джонсону належить ідея навчання на території Великої Британії українських військових. У січні 2023 року він відвідав постраждалі від війни київські передмістя – Бучу та Бородянку.
Борис Чуприна
Влітку 2022 року Чернігівська козацька громада Катеринеської церкви (правда, поки що заочно) посвятила Джонсона в козаки, давши йому ім’я Борис Чуприна – через зачіску політика, з якою він, за його словами, ніяк не може впоратися. Грамота, яка це засвідчує, була відправлена до Лондона, а на згадку про цю подію київські художники Дар’я Добрякова та Юрій Кутилов зобразили Джонсона в образі «козака Мамая».
