Фото: REUTERS
Ситуація з українським експортом розвивається дуже динамічно. Ще кілька днів тому над Україною серйозно нависла загроза повернення до довоєнних умов торгівлі з ЄС, а 13 березня депутати Європарламенту схвалили продовження режиму безмитної торгівлі з Україною та Молдовою ще на рік – до 5 червня 2025 року. Водночас Єврокомісія має повноваження вживати екстрених заходів у разі значних збоїв на ринку ЄС через український імпорт, включаючи обмеження для «особливо чутливої» сільськогосподарської продукції. Щоправда, до цього списку, крім кукурудзи, пшениці, ріпаку, соняшнику, пропонують додати м’ясо птиці, яйця, цукор, мед, а також овес та ячмінь.
Наскільки важливим є це рішення для України, адже ми обходилися до війни без усіх цих пільг? І чому експерти кажуть, що таке довге протистояння може піти нам на користь? Про це – у матеріалі Коротко про.
Історія питання
Українські продукти для Польщі як кістка у горлі, і країна не припиняє спроби наполягти на своєму. Минулого тижня Польща запропонувала Євросоюзу скасувати всі торгові пільги, які Україна отримала після початку повномасштабної війни.
– Потрібні зміни, які захистять європейський ринок та польських виробників. Під змінами ми маємо на увазі більш-менш повернення до правил, що діяли у торгівлі з Україною та іншими країнами до початку війни. Ми дуже хочемо допомогти Україні, але маємо захистити європейський аграрний ринок, польських виробників та базові інтереси фермерів, — заявив Дональд Туск на конгресі Європейської народної партії у Бухаресті.
Багатьом, на перший погляд, здається, що повернення чи неповернення до довоєнних умов торгівлі для України є питанням принципу. А фінансово ми сяк-так можемо обійтися без Польщі, адже жили ж якось до війни, і продавали цілком непогано. Проте експерти кажуть, що це незрівнянні речі.
– До повномасштабної війни наш експорт йшов через море, а сьогодні цей шлях створено та функціонує для зернових та олійних, частково для металургії, – зазначила у розмові з Коротко про експерт Світового Банку Оксана Руженкова. – Ми не експортуємо морем м’ясо птиці, адже Україна входить у топ країн із виробництва курятини. Чи не експортуємо яйця. До 2022-го ми продавали багато томатної пасти та кетчупу, яблучного концентрату, майонезів, кондитерських, м’ясних та молочних виробів, і це все йшло морем. А зараз цього каналу нема.
Обсяги нашої торгівлі з Європою в 2021-му і першій половині 2022-го були критично низькими, продовжує експерт. Тож якби ми до них повернулися, на чому наполягала Польща, ми однозначно програли б – наш експорт до Європи скоротився б на 75-80%.
— У 2023 році у нас з експорту були дуже хороші показники, тому для нас дуже цінно, що Єврокомісія все ж таки не виконала вимог поляків і для розрахунку обсягу безмитної торгівлі взяла показники не 2021-2022 років, а 2021-2023-х, — зазначила Руженкова.
Хто підтримає, а хто залишиться «глядачем у партері»
Багато українців були, м’яко кажучи, спантеличені позицією Польщі та її категоричними вимогами щодо української продукції. Але експерти нагадують: Туск – політик, і його заяви перед виборами цілком зрозумілі. Досить згадати, що говорять і обіцяють перед виборами українські політики, і все стає зрозуміло.
— У заявах Туска більше політики, аніж економіки. Йому перед виборами треба показати, що він допомагає своїм фермерам, але це чистий піар, – каже президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Насправді головна проблема польських фермерів – це не українські продукти, а «Зелений курс», який Туск не може заборонити.
Але, як відомо, вода камінь точить. І незважаючи на вищезгадане рішення Європарламенту, щоденні новини з українсько-польського кордону просто не можуть не впливати на настрої в інших країнах. Чи є у нас «союзники» у цьому протистоянні? На думку Оксани Руженкової, якщо говорити про те, хто точно підтримує поляків у торговельній війні проти України, то це насамперед Угорщина, яка має давні добрі стосунки з РФ. Також експерт нагадала, що Болгарія, хоч і займає менш радикальну дипломатичну позицію, також ментально ближча до росіян, ніж до українців. Балансують «на межі» Словаччина та Чехія.
— Найбільш лояльна з усіх прикордонних країн до України — Румунія, яка побачила в ситуації, що склалася, нові можливості для себе: допомагаючи українцям, отримати допомогу ЄС на розвиток власної інфраструктури – морської, річкової, залізничної, автомобільної, — каже Руженкова. – З інших європейських країн нас щиро підтримують країни Балтії та Великобританія. Інші ставляться до складної торгової ситуації просто, я сказала б, як «глядачі в партері».
Аналітик Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій Кущ вважає, що насамперед Польщу можуть підтримувати країни, які страждають від нашого аграрного експорту. Це Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, можливо Франція.
– Так, Румунія до нас добре ставиться, але й Польща теж допомагала Україні як могла, – зазначив експерт у коментарі Коротко про. – Справа в тому, що європейське раціональне сприйняття реальності дуже відрізняється від нашого ірраціонального. У Європі особисте добре ставлення не має жодного впливу на бізнес.
З огляду на можливі втрати, Олексій Кущ каже, що при поверненні до довоєнного формату, тобто до зони вільної торгівлі з митами та квотами, Україна втрачала б сотні мільйонів євро на рік. Якщо ж до цього додати ще й блокування Польщею певних видів товарів, це збільшило б втрати в рази – за різними оцінками, за останні кілька місяців Україна вже втратила близько 8 млрд євро.
Основні прямі втрати України пов’язані із подорожчанням логістики, продовжує аналітик. Логістика через хорватські порти виявляється складнішою і в кілька разів дорожчою, ніж через балтійські.
– Окрім прямих втрат, є ще й непрямі, наслідки яких для української економіки у довгостроковій перспективі ще гірші, – додав Олексій Кущ. – Справа в тому, що економіка без зручної логістики починає зменшуватися насамперед через скорочення аграрного сектору. У такій ситуації українське сільське господарство ризикує скоротитись на чверть чи навіть на третину.
«Україна поки що не вміє брати участь у тривалих дискусіях, але може навчитися»
Зрозуміло, Дональд Туск своїми заявами прагнув завоювати симпатії електорату. Але ж два роки тому симпатії однозначно були на нашому боці, то звідки ж за цей час взялася антипатія? Оксана Руженкова бачить у цьому російський слід.
— На форумах спеціалізованих сайтів польські фермери активно підтримують введення заборони на українські заморожені фрукти, ягоди, овочі і зовсім не побоюються заходів у відповідь з боку України, — каже експерт СБ. – В обговореннях кажуть прямо: торгуватимемо з Білоруссю і через її ринок продаватимемо до РФ. Причому це пишуть не боти, а реальні люди, які потрапили під потужну хвилю пропаганди. І як тут не думати про російський слід?
Оксана Руженкова повністю підтримує торгпреда України Тараса Качку, який заявив: Україна готова піти на обмеження, якщо буде запроваджено ембарго на російський імпорт продовольства. Експерт СБ звертає увагу: заяву нашого торгпреда вже почули не лише в Єврокомісії, а й у самій Польщі. І галузеві асоціації, зокрема, виробники цукру, вже виступили з пропозицією у відповідь – скоротити доступ на європейський ринок цукру з третіх країн хоча б на 10%. Це дало б місце у Європі для українського цукру.
— Це дуже добрий прецедент тривалої дискусії, в якій Україна поки що не вміє брати участь, але може навчитися, — підсумувала Оксана Руженкова. – І це може стати для нас цікавим уроком, як можна грати довгостроково. Тривалий період хороший тим, що у процесі виникає багато аргументів, нових ідей та пропозицій. І якщо наші дипломати навчаться відстежувати та використовувати такі ідеї галузевиків, ми зможемо для себе відіграти чимало преференцій. До червня ще чимало часу, всі рішення ще можна переграти з більшим зиском для українських експортерів.
