24 лютого 2022 року для Одеса став межею між «до» і «після». Містяни прокинулися не від звичного шуму моря, а від вибухів і сирен повітряної тривоги. Близько п’ятої ранку пролунали перші удари по стратегічних об’єктах — зокрема по аеропорту та інфраструктурі. Вже у перші години стало очевидно: почалася повномасштабна війна. Звичне життя зупинилося миттєво, а тривожні новини ширилися містом із шаленою швидкістю.
Узбережжя стало лінією оборони
Того ж дня прибережна частина міста перетворилася на оборонний рубіж. На пляжах одесити наповнювали мішки піском для укріплення адмінбудівель та важливих об’єктів. Туристичні локації почали готувати до можливого штурму.
У центрі міста з’явилися протитанкові їжаки. Барикади на вулицях стали символом готовності Одеси боронитися.
Постійна напруга через море
Місто перебувало в очікуванні можливого морського десанту. У Чорне море фіксували пересування ворожих кораблів, які можна було побачити з висоти багатоповерхівок. Військові мінували узбережжя, обмежуючи доступ до пляжів.
До вечора прибережну зону закрили, а Одеса готувалася до запровадження комендантської години — безпрецедентного кроку для міста в новітній історії.
Черги, затори й невизначеність
Перший день вторгнення супроводжувався панікою: біля АЗС, банкоматів і вокзалу утворилися довгі черги. У магазинах швидко розкуповували товари першої потреби, не всюди працювали платіжні системи.
Частина мешканців намагалася виїхати з міста, через що на трасах виникли затори. Інші ж залишилися — допомагали облаштовувати блокпости та долучалися до оборонних заходів.
Місто, яке вистояло
Той день назавжди змінив Одесу. Згодом місто пережило численні ракетні удари та перебої з електро-, водо- й теплопостачанням. Але, попри всі випробування, громада зберегла стійкість.
Одеса продовжує жити, працювати й підтримувати українських військових. Війна стала важким тестом, який одночасно загартував і об’єднав містян.
