За інформацією: Суспільне Вінниця.
Дрон виготовлений вінничанами. Фото: Андрій Турко
Дрони, системи наведення, електронні бусолі, плати ініціації й багато іншого для оборонців — майструють вінницькі розробники. Частину деталей купують, решту — виготовляють самі.
Мають і авторську розробку — дрон "Аватар". Про це розповів один із розробників Суспільному Андрій Турко. Каже, що на фронті цей безпілотник має замінити бійця. Його собівартість 110 — 115 тисяч гривень. Він важить 1300 кілограмів, ще стільки ж — батарея. Літає "Аватар" на відстань до 15 км — туди і назад.
"Тут три камери — курсова, для прицілювання, для реєстрації місії. Є система захисту проти усіляких перешкод. Він може літати сам, але у будь який момент за допомогою пульта можна взяти на себе керування. Дрон може бути не видимим. Всередині є програма. Нею керує людина за допомогою телефону. Натискає кнопку і він полетів. Відпрацював місію і повернувся", — говорить Андрій Турко.
На фронті справи складні, бо дуже потужні РЕБи працюють. Він універсальний. Він може пролетіти по точках, провести розвідку і повернутися, записати місію. Або прилітає на позицію, падає і робить скид. Падає, щоб точно скинути. Коли скидають — повітря зносить снаряд. Коли ж він падає зі снарядом і тримає точку, з відхиленням в метр може схибити".
Фото: Андрій Турко
Плату ініціації для підриву вибухівки встановлюють на корпус скиду і фіксують на дроні. "Коли до землі залишається 1,5 метра, спрацьовує бомба", — пояснює розробник Денис Гончарук. Хлопець працював над прошивкою програмного забезпечення.
"Вона вмикається, має таймер, налаштовується під дрон. Чіпляється на скид, летить, скидається і ставиться у відповідне положення, через одну секунду вмикається і засвічується. Коли відстань півтора метра, бомба вибухає. Не у землю в пусту, а на рівні людини і уражає максимальну кількість окупантів", — говорить Денис Гончарук.
Каже, що поки його батько нищить чужинців на фронті, мусить допомагати у тилу. До команди розробників приєднався влітку.
"Це потрібно, щоб звільнити нашу країну від окупантів. Роблю те, що можу. В такий спосіб допомагаю державі", — каже Гончарук.
Фото: Андрій Турко
Також в арсеналі вінничан — одна із версій систем для наведення, якими користуються артилеристи. Цей пристрій допомагає оборонцям прицільно нищити позиції і техніку росіян.
"Працює за принципом GPS RTK — суперточні приймачі, які фіксують положення в точності до одного сантиметру за допомогою двох антен. Вона задає напрямок і відхилення в просторі, щоб дізнатися куди і, на скільки відхилити, аби потрапити у ціль. Аналоги набагато дорожчі. Наші чомусь дешевші. На відсотків триста", — пояснює Іван Кулішевський.
Фото: Андрій Турко
Електронна бусоль працює за схожим принципом. За пів року, розповідає розробник Андрій Турко, виготовили близько тисячі. Пристрій запатентували.
"Цей пристрій використовують артилеристи й мінометники для орієнтування по місцевості й знаходження кута місця для ведення прицільної стрільби по позиціях ворога. Вона знає, куди ти дивишся і прив'язана до мапи. Робить так, що ствол пушки прив'язаний до пушки і, коли він повертається туди, ствол малюється на мапі, куди він дивиться. І ви бачите на додатку", — говорить Андрій Турко
Дрони-камікадзе коштують найдешевше — 10 тисяч гривень один, розповідає Микита Осіпенко. Розрахований він на одну місію. Оскільки йому не потрібно повертатися, може пролетіти більшу відстань, аніж інші дрони. А, щоб зібрати його — потрібно пів години.
"Вони компактні і доволі дешеві, мають мало елементів. Це дозволяє їм бути простими у складанні. Їх може скласти людина, яка пройде короткий інструктаж. Наші дрони можуть бути оснащені автопілотом. Не потрібно регулювати, стояти за пультом. Це дає великі переваги у цій війні. Я вважаю, якомога більше потрібно людей залучити для створення ефективних і дешевих дронів", — каже Микита Осіпенко.
Фото: Андрій Турко
"Розвідувальні, тренувальні, дрони-камікадзе — зібрати не складно. Куди важче з комплектуючими", — каже Андрій Турко. Щоб перемогти у цій війні, в Україні потрібно розвивати вітчизняне виробництво, зокрема двигунів.
"Ніякого винаходу тут немає. Всі збирають. Ми працюємо над тим, щоб вони літали роями, спілкувалися між собою — отут є інновація. Від держави хочеться, щоб нам була допомога хоча б, щоб компоненти везли всі без митних платежів. Тоді так буде дешевше для військових. Бо в минулому році був момент, коли неможливо в Україні було придбати жодного двигуна польотного контролеру і доводилося їхати в Європу шукати, — говорить Андрій Турко.
Завтра може статися так, що не будемо робити, якщо ми не зробимо підприємства, яке виготовлятиме двигуни. Нехай дорожче, ніж у Китаї, але вони мають робитися в Україні. Рами, польотний контролер — ми можемо робити, у нас є в розробці. Регулятори можемо опанувати. Має бути національне виробництво від і до. Це наша безпека".
Фото: Андрій Турко
Перед відправленням на передову усі пристрої розробники тестують.
