Вихованець школи київського «Динамо» Алан Ауссі, який на початку цього року перейшов до румунського «Клужа», минулої суботи дебютував у складі своєї нової команди. У гостьовому матчі чемпіонату Румунії з «Рапідом» він вийшов на заміну, зробивши свій внесок у розгромну перемогу над принциповим суперником із рахунком 4:1.
Алан Ауссі
— Які в тебе емоції після гри в Бухаресті та дебюту в «Клужі»?
— Найкращі. Я досить довго чекав дебюту у своїй новій команді. Із січня я в «Клужі», і до мене всі поставилися максимально доброзичливо. До переходу я знав, що Клуж — великий клуб у Румунії, також він на хорошому рахунку і в Європі.
Клуж — частий учасник групових турнірів Ліги чемпіонів і Ліги Європи. У Румунії я поки що в оренді. Орендна угода — до кінця 2024 року. До цього я грав у команді «Понферрадіна», це Сегунда-2 в іспанській лізі. По-нашому, це був перший дивізіон. Наприклад, у другому дивізіоні Іспанії зараз грають «Депортіво» і «Малага», але ж кілька років тому вони грали в Лізі чемпіонів. У житті все тече, все змінюється. У «Понферрадіні» мені не особливо довіряв головний тренер, і запрошення від «Клужа» приспіло вчасно.
— Зараз у чемпіонаті Румунії настала черга найголовніших ігор. Є чемпіонська група, що включає шість найкращих команд…
— Тут я хотів би зазначити, що зараз у «Клужа» непростий період, це якщо говорити про результати команди. Ми не вигравали у внутрішньому чемпіонаті в трьох матчах, так, до того ж поступилися і в Кубку Румунії, команді з першого дивізіону. Звичайно, численні травми не є виправданням, але, в Кубку ми програли у справі. Ось такі, злі, по-спортивному, ми й вийшли на матч із «Рапідом». Усім нам хотілося реабілітуватися перед своїми вболівальниками.
Наш центральний нападник Бірлігеа вже до 8-ї хвилини забив двічі, і ми комфортно почувалися на футбольному полі. Незабаром наш форвард зробив хет-трик, і ми домоглися великої перемоги з рахунком 4:1.
— Ти вийшов на поле в другому таймі…
— Так, я дуже чекав цього моменту, та й партнери мене всіляко підтримували. Усі казали мені — тренуйся, а коли буде потрібно, ти шанс отримаєш.
— Які загальні враження від чемпіонату Румунії? Який антураж матчів?
— Наприклад, домашній стадіон «Рапіда», що вміщує близько 18 000 уболівальників, був практично заповнений вщерть. Мені говорили, що у «Рапіда» найвідданіші вболівальники в Румунії. Ймовірно це так, хоча подивимося, що буде далі. А взагалі, перфоманс на трибунах і підтримка під час матчу був до пари іграм Ліги чемпіонів.
— Зараз «Клуж» на другому місці в чемпіонаті Румунії і ви на 10 очок відстаєте від лідера «Стяуа». Є шанс їх наздогнати і стати чемпіонами Румунії?
— У фінальній частині сезону на нас очікує ще два протистояння «Клуж» — «Стяуа». Тому все в наших руках — потрібно двічі перемогти столичний клуб. Потрібно виходити на кожен матч, як ми це зробили в протистоянні з «Рапідом» у суботу.
— Алане, повернемося назад, у період твого становлення, як гравця. У «Шахтарі» ти провів важливий період своєї кар’єри?
— Так. З 8-ми років я тренувався в Академії «гірників». Практично всі збірники України — з ними я тренувався в Донецьку. Я дружу з Юхимом Коноплею, перетинався з Максимом Таловеровим. Він старший за мене на рік, але це не заважало нам спілкуватися.
— Потім у тебе був період у київському «Динамо»…
— Так, у столиці України я подружився з Миколою Шапаренком. Якщо зараз мені потрібно щось дізнатися про український футбол, то я зроблю дзвінок Миколі. Він також родом із Донецької області. У нас багато спільного. Коля — простий хлопець і якщо потрібно записати відеопривітання для якогось хлопчика, то він завжди все зробить.
— Як так вийшло, що ти вже грав у п’яти чемпіонатах, але ж тобі всього 22 роки?
— Я рано поїхав у Європу, спочатку в Чехію, у клуб «Слован». Скажу чесно, не все складається легко, але це і зрозуміло. Місце під сонцем потрібно завоювати. Ніколи не потрібно опускати руки.
— Першою командою, де ти став грати в основному складі, було білоруське «Торпедо»?
— Так. Мені було 19 років і мене почали випускати в основному складі. Для «Торпедо-БелАЗ» це був особливий сезон — ми завоювали бронзові медалі, уперше в історії для найстарішого клубу. Мені довіряв наш тренерський штаб. Я почав грати в другому колі і нам, щоб фінішувати на третьому місці, необхідно було виграти всі 7 матчів на фініші. А нашим конкурентам потрібно було втратити очки в парі ігор. Усе якнайкраще для нас і склалося.
Пам’ятаю, що в «Динамо» (Брест) тоді грали Мілевський і Нойок. У кваліфікації Ліги конференцій ми відразу потрапили на данський Копенгаген. Пам’ятаю, ми заїжджали на стадіон «Паркен», бачили стіну досягнень «Копенгагена». Вони раніше обігравали «Баварію», «Манчестер Юнайтед», а тепер «Торпедо» з ними битиметься. Так, ми поступилися данцям, але це хороший досвід був для всіх нас.
— Яким був період у вірменському «Пюніку»?
— Складним, для мене. Одразу я зіграв кілька ігор, а потім отримав травму руки, невдало впавши на газон. Лікування було складним і тривалим. А відновлення ще більш тривалим. Після чого мені надійшла пропозиція з Іспанії. Усі знають, як у цій країні люблять футбол. Для мене це теж досвід.
— Алане, якщо в найближчому майбутньому тобі надійшла пропозиція з клубу української Прем’єр-ліги, ти погодишся?
— Я вже кілька років живу в Європі, і хочу проявити себе в європейському клубі. Раніше, у мене вже були запрошення від деяких клубів УПЛ, але я відповів відмовою. Звичайно, війна, розв’язана Росією, позначається і на нашому футболі. Усі знають, у якій складній ситуації опинилася наша країна. Тому я постараюся проявити себе в Європі, де зараз грають багато українських футболістів. Та й футбольний бізнес у Старому світі такий, що якщо ти прогресуєш, тебе з вигодою, для твого клубу, продадуть. Це нормальна практика.
