Чеченський повстанський лідер, державний і політичний діяч Джохар Дудаєв був героєм для свого народу, але фігурою, до якої політична та військова влада Росії зберігала глибоку ненависть і презирство. Чому? Він був неугодний режиму. Після розпаду СРСР Дудаєв прагнув створити незалежну Чечню і 27 вересня 1991 року став президентом Чеченської Республіки Ічкерія. Тоді російська влада не визнала Ічкерію, а в 1994 році розпалила на її території війну… Крім того, у 90-ті Дудаєв почав використовувати термін «русизм» на позначення російської імперської шовіністичної ідеології, мовляв, вона «відрізняється шизофренічною формою манії світового панування» й «володіючи рабською психологією, паразитує на хибній історії»…
Чеченського альтруїста не стало 21 квітня 1996 року (у 52 роки). Він був убитий ракетою, випущеною з російського штурмовика Су-25, у результаті спецоперації контррозвідки РФ. Отож, до 28-х роковин з дня смерті Джохара Дудаєва пропонуймо дізнатися в матеріалі OBOZ.UA про те, як він кілька разів дивом вижив, про прогнози стосовно Росії і не тільки.
1. Бути чеченцем – вирок?
Джохар Дудаєв народився в Чечні в 1944 році, можливо, найтрагічнішому році в історії його країни. Саме тоді диктатор СРСР Йосип Сталін депортував увесь чеченський народ до Середньої Азії, брехливо звинувативши його у співпраці з нацистськими загарбниками. Джохар у віці восьми днів зі своєю родиною був депортований до Казахстану й прожив у засланні 13 років… Це вплинуло на формування в юнака бунтівного характеру. Зокрема, він тривалий час вивчав заборонене в СРСР карате, бо ж вважав, що це бойове мистецтво неабияк зміцнює тіло й дух.
Минуло чимало років. У 1962-му, аби вступити до Тамбовського вищого військового авіаційного інженерного училища, Джохар назвався «осетином». Він знав, що чеченця після депортації туди вчитися імовірно не взяли б. Це рішення згодом круто змінило долю інтелектуально здібного чоловіка – він у 45-літньому віці дослужився до звання «генерал-майор авіації радянської армії». Цікавий факт: провівши багато часу далеко від Чечні, Дудаєв погано пам’ятав рідну мову, тож у дорослому віці брав курси з вивчення чеченської.
2. Дбав як про себе, так і про інших
Дудаєв був людиною з непростим характером: запальний, але дуже чесний і порядний. Завжди підстрижений, охайний та у випрасуваному одязі… Він просто так голос не підвищував, а підлеглих карав тільки за проступки. Загалом любив своїх солдатів. Показовий факт: якось майбутній чеченський президент зайшов на кухню й спробував їжу, яку готували військовим. Далі він покликав кухарів, наказав їм варити смачніші страви і додав, що в разі непослуху або недбальства змусить їх з’їсти увесь казан. Після цього інциденту якість та смак їжі значно покращилися.
Коли ж Джохар Дудаєв став президентом, одразу підписав указ про створення герба, прапора та гімну республіки. Символом незалежної держави став чорний вовк (як знак свободи і боротьби чеченського народу). Тоді ж колишній генерал-авіатор прийняв і неочікуване для співгромадян рішення – заборонив місцевому телебаченню транслювати радянський мультфільм «Ну, погоди!», де, на його думку, вовк піддається глузуванням і образам, а також є чимало пропагандистських і беззмістовних сюжетів.
3. Тричі був за крок від смерті
Чеченська республіка вийшла зі складу СРСР, дотримуючись процедури виходу та Конституції СРСР. Тоді, 1 листопада 1991 року, новообраний президент Джохар Дудаєв видав указ про оголошення державного суверенітету – і став заклятим ворогом першого президента Росії Бориса Єльцина. Джохар усвідомлював, що російські спецслужби будуть полювати за ним, здібним воєначальником. І все одно не побоявся кидати їм виклики… На початку війни між Російською Федерацією та Чеченською республікою Ічкерія армія Дудаєва успішно ліквідовувала ворога. Вона досконало маневрувала, слідуючи наказам чеченських воєначальників і персонально Джохара.
Після перемоги чеченців у Грозному місцеві партизани продовжували атакувати та знищувати російські угрупування. Через це у Єльцина почалася депресія, і він почав перекладати відповідальність за невдачі на своїх генералів – казав, що вони його обдурили. Хоча саме він віддав наказ розпалити війну з Чеченською республікою й відмовив Дудаєву у мирному вирішенні конфлікту. На це Джохар зухвало відповів: «У Росії все одно, хто президент. Президент Єльцин більше не контролює справжні владні структури, зокрема армію»… Якою була реакція Єльцина? Він наказав розстріляти чеченського лідера.
Російські спецслужби неодноразово намагалися ліквідувати Дудаєва. Перший раз не вийшло, бо снайпер промахнувся. При другій спробі вибухнула міна, закладена під авто президента Чечні, а сам він не постраждав. Втретє Дудаєв вижив, бо разом з охороною встигнув покинути будинок за п’ять хвилин до вибуху запущеної з літака ракети.
На жаль, четверта спроба стала успішною для ФСБ, ГРУ й ВПС Об’єднаного угруповання федеральних сил у Чечні… 21 квітня 1996 року російські спецслужби запеленгували сигнал від супутникового телефону Дудаєва в районі села Гехі-чу (за 30 км від Грозного). Далі в повітря підняли 2 штурмовики Су-25 з лазерною головкою самонаведення на супутниковий телефон – і президента Чечні було вбито. До слова, Джохар знав, що його розмови часто прослуховуються. Він навіть жартував: «Що, включилися, хлопці? Ну слухайте…». От тільки президент був переконаний, що неможливо відстежити сигнал 15-хвилинної розмови. Помилявся… Мало того, він сподівався, що війна невдовзі завершиться, тож у фатальний день активно вів мирні переговори з депутатом Державної думи РФ Костянтином Боровим. Це була пастка.
4. Називав Росію «державою-рекетиром» та попереджав про її плани щодо України
Чеченський повстанський лідер добре знав про невгамовний апетит Росії. Так, у 1995 році в інтерв’ю для «Взгляда» він сказав: «Коли погоріли на Афганістані, російські ідеологи та політики вирішили залучити Європу на свій бік і загравати з Європою – щоб посилитись до Індійського океану, Близького Сходу, Босфору, Червоного моря, а потім «шльопнути» і Європу. Афганістан, а тепер ще й Ічкерія, приборкали апетит (Росії. – Ред.). Але не втамували. У Криму буде бійня… Україна ще зійдеться в герці з Росією. Поки існує русизм, він ніколи не відмовиться від своїх амбіцій».
Джохар Дудаєв додав, що Росія по своїй суті – рекетир, який погрозами, танками й армадою виманює собі гроші: «І якщо цивілізований світ не хоче страждати, Росія каже «дайте нам грошей», щоб компенсувати цей прибуток. Рекет, рекет, звичайний рекет».
5. Вірив у невідворотний кінець Російської імперії
За словами Джохара Дудаєва, на російський народ чекають важкі випробовування із несприятливими прогнозами. Чому? Він побачив, що Росія «закрила для себе шляхи духовності й нової ідеї», а натомість обрала третій шлях – слов’янізацію (йдеться про об’єднання на слов’янській основі). От тільки країна-агресорка, на думку Дудаєва, не врахувала дечого – «головний складовий компонент слов’янізації, українці, ніколи не змиряться з русифікацією та русизмом«.
Також чеченський лідер називав Росію «Карфагеном, який має бути зруйнований», а також вважав, що вона повинна зникнути з карти історії як Візантійська й Османська імперії. На його думку, Росія матиме право на існування лише у разі, якщо стане демократичною правовою державою, у що мало вірив: «Демократією там і не пахне, принаймні такою, що дотримується законів і прав».
Раніше OBOZ.UA писав про п’ять цікавих фактів із життя Олеся Гончара, який не боявся йти проти влади СРСР.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
