Ігор Мізрах: Чи незалежна українська церква?

Интервью

Боротьба за становлення Автокефальної Помісної Православної Церкви в Україні відбувалася в кілька етапів у найдраматичніші моменти української історії – в 20-х і 40-х рр. ХХ століття.

Третій етап розпочався у 1990 році і триває донині. Ще ніколи в історії  отримання автокефалії не мало такі високі шанси на остаточну реалізацію.

Пізніше в Києві проведуть об’єднувальні збори, на яких оголосять про створення нової автокефальної Православної церкви і оберуть її голову.

З одного боку, широке різноманіття церков та релігійних організацій дозволила сформувати в Україні доволі високий рівень релігійної і, відповідно, міжетнічної толерантності.

З іншого боку, наявні міжцерковні конфлікти і розбіжності, які часто створенні штучно. Деякі з них використовувалися політичними елітами (як внутрішніми, так і зовнішніми) для навмисної дестабілізації ситуації в країні для досягнення власних утилітарних політичних цілей.

Надання томосу ( томос – офіційний документ, який дається новій автокефальній Церкві, де визнається право Церкви на незалежне управління, а також підтверджується її канонічне та євхаристійне єднання з іншими помісними Православними Церквами – прим.ред.)  про автокефалію Українській Церкві Вселенським Патріархом Варфоломієм безумовно стане визначною історичною подією.

ДУМКА

Влучно висловилася релігієзнавець Людмила Филипович, «завершиться самоідентифікація українців». Статус України таким чином підвищиться на міжнародній арені, передусім у міжправославному світі.

Ситуацію також коментує представник духовенства в Україна отець Макарій: «На мою думку автокефалія необхідна Україні. Наш соціум поки що не на тому рівні розвитку, щоб зміг би обійтися без керівництва. Керівництво необхідне, а автокефалія це самоврядування, яке структурує натовп та має ідеологічний влив на людей».

Водночас створення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні ризикове, адже може викликати багато суперечок та конфліктів, що неодмінно вплинуть на геополітичні цілі. Тому задля безпеки країни слід врахувати можливі сценарії розвитку подій після створення в Україні домінуючої релігійної організації.  

ВИСНОВКИ

Сьогодні різні політичні угруповання намагаються поширювати міф про те, що цей процес розглядається з Адміністрації Президента напередодні президентської кампанії 2019 року, як передвиборчий проект Петра Порошенка. Втім, достатньо поглянути на низку фактів, щоб спростувати цей міф. Хоча, звісно, створення автокефальної Церкви в період президентської каденції Петра Порошенка його виборчий штаб неодмінно спробує використати під час підготовчої кампанії до виборів.

Надання томосу про автокефалію Української Церкви можна очікувати будь-коли до кінця 2018 року. Для цього необхідне просте рішення Священного Синоду Константинопольської Церкви, засідання якого відбуваються щомісяця. Томос – це офіційний документ, який дається новій автокефальній Церкві, де визнається право Церкви на незалежне управління, а також підтверджується її канонічне та євхаристійне єднання з іншими помісними Православними Церквами.

Головними умовами для надання автокефалії є кілька факторів: значна кількість православного населення; незалежна держава; політична воля державної влади в питанні надання автокефалії.

Єдиним абсолютним противником української автокефалії нині і  залишається Російська Православна Церква.

Основний актив Української Православної Церкви Московського Патріархату (УПЦ МП) – це консервативна маса віруючих, які пов’язують практикуються ними форми релігійного життя з російською православною культурою. Вона включає теологічні, літургійні та календарні нюанси. Це ті віруючі люди, які не хочуть брати участь в богослужіннях українською мовою, на яких згадується ім’я київського патріарха.

Тому не виключено, що Верховна Рада, попри дискримінаційні положення документу, все-таки проголосує за законопроект №5309 «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України».

Ігор Мізрах 

Ексклюзивно для журналу РЕЙТИНГ

Добавить комментарий